Мазуркевич Михайло, Майк Мазуркі – американський кіноактор, спортсмен, магістр мистецтв.

Майбутній актор з’явився на світ у селі Купчинці на Тернопільщині. Мати Маркіяна Мазуркевича так розповідала про нелегку долю їхньої родини: «Три тижні, заки народився син, мій чоловік вирішив виїхати в Америку. Я не перечила йому, бо в краю була нужда – думала, що як поїде в Америку, то колись і мене візьме з дитиною, буде нам краще жити на цьому світі. Та не було грошей на дорогу, треба було позичати у мого вітчима…» Намагаючись віддати борг, мати поїхала до Прусії на заробітки, залишивши однорічну дитину чужим людям. Тим часом вітчим викрав хлопчика. Навіть коли батьки Маркіяна повернули борг і надіслали синові гроші на подорож до Америки, вітчим привласнив їх і всіляко відтягував приїзд. Врешті-решт Мазуркевичі змушені були купити квитки випадковим знайомим, які й привезли чотирирічного хлопця до батьків.

Маркіян, який невдовзі змінив ім’я на Майк, успішно закінчив школу, вчив право у Нью-Йоркському університеті Фордгем, потім працював в одній з фірм на Волл-стріт. Крім того, він ще зі школи захоплювався декламацією віршів української та англійської літератури.

Навчався в балетній школі В.Авраменка.

Закінчив Менгеттенський спортивний колледж, член драматичного гуртка, виступав у «Містер Шоу».

Студіював право у Фордгеймському університеті (м. Нью-Йорк).

Не дожив 16 днів до свого 82-річного ювілею. В останню путь тіло актора понесли з української церкви святого Володимира, парафіянином якої він був.

Як борець-професіонал важкої ваги він провів понад 4000 матчів, а перед тим грав у професійних футбольних та баскетбольних командах.

Дебютував у Голлівуді в 1941 році у стрічці «Шанхайський жест». Спочатку він виконував здебільшого схематичні ролі у пригодницьких картинах, де використовувались його фізичні дані. Згодом актор навчився забарвлювати рисами своєї творчої палітри найдрібніші образи, перетворившись на справжнього майстра епізоду.

Чимало фільмів з його участю увійшли до скарбниці американської кінокласики: «Самсон і Даліла» (1949) Сесіля Блаунта Де Мілля, «Ніч і місто» (1950) Жюля Дассена, «Навколо світу за 80 днів» (1956) Майкла Андерсона, «Повна кишеня чудес» (1961) Френка Капри, «Осінь шайєнів» (1964) Джона Форда та інші.