У рапорті коменданта обвуду «Псков», датованому листопадом 1944 року, сказано, що переважну більшість міліції та стрибків становлять поляки.

Не винятком були райвідділи Пробіжної і Білобожниці. Особливо лютувала озброєна енкаведистами пробіжнянська група поляків, яку очолював Лутковський Тадей.

Будучи спільниками московських катів, зробили багато зла односельцям.

З особливою люттю розправлялися з українцями, яких підозрювали у зв’язках з ОУН.

Боровському Антону з Великих Чорнокунець, члену ОУН з 1933 року, молотком подробили кості, пробили череп, а коли цього стало мало, нагнули два дерева, прив’язали за ноги і роздерли.

Не менш жорстоко стрибки замучили «Блиска» – Довбенка Михайла, якого полякам на розправу віддали енкаведисти. Навроцького Івана з Малих Чорнокунець, розстріляли за те що впустив до хати бандерівців.

Лють Лутковського була настільки велика, що полюючи на повстанців, вбив рідного брата коли той випадком потрапив у засідку. Цей виродок власноруч повісив Гукалюк Ганну і Боднар Іванку.

17 квітня 1945 року в селі Малі Чорнокунці облавники разом з районним начальством НКВС і НКДБ загнали до сільради молодих дівчат і почали бити, вимагаючи зізнання про бандерівців.

Найбільше дісталося зв’язковій Лесюк Ользі (Пчілці), члену ОУН з кінця 1943 року. Щоб зламати волю, розділи наголо і били поки не потріскала шкіра, потім повішали за коси на вішак і знов били доки була притомна. Зомлілу, викинули на вулицю. Коли отямилася, при спробі втечі, охоронець автоматною чергою перебив їй ноги.

У відповідь братчики Хамчука ліквідували групу енкаведистів і вбили голову Великочорнокунецької сільради Блюма (поляка і підбурювача стрибків).

Секретар Пробіжнянського району у своїй доповідній скаржиться на посилення «бандерівських проявів», зазначає що за період з 30 липня по 31 вересня 1944 року вбито і пропало безвісти понад 20 чоловік з числа радянсько-партійного активу. Просить військової підтримки.

19 квітня 1945 року за доносом польської агентури на Малі Чорнокунці, налетіла червонопогонна облава. Обштрикавши всі обідця, надибали криївку зі зброєю, друкованими агітками і друкарською машинкою. Газду Дмитра Рузіка, після знущань, розстріляли, обідця – знищили.

То ж, коли мовиться про польський колабораціонізм, треба визнавати всі його форми, від участі в АК і поліції, винищувальних батальйонах та міліції до сексотництва на два боки, і з окупантами німцями, і з окупантами більшовиками.

Ярослав Свистун для Чортків.Онлайн