Пізніше власність перейшла до його сина – останнього польського короля. Магдебурзьке право місто отримало в 1766 р. З 1772 р. – перейшло до Австрійської імперії і в 1774 р. стало центром циркулу; з 1867 р. – повітове місто. В 1895 р. після прокладення залізничної колії Заліщики стають відомим кліматологічним курортом. В 1933 р. в Заліщиках відпочивав польський маршалок Йозеф Пілсудський. Історичні спогади передвоєнних часів розповідають про два пляжі – сонячний і тінистий, на яких прогулювались відпочивальники. Сучасників вражали золотистий пісок, прозора річкова вода та доглянутість. На жаль, пляжі знищені дністровською повінню і в радянський період не відновлювалися. З 1899 р. в місті діяла державна чоловіча семінарія, де працювали директором Осип Маковей, викладачами Й. Шварц, Т. Залеський, И. Раковський. Заліщики – батьківщина композитора М. Гайворонського, економіста Л. Бєлінського, теолога Б. Біланюка.

Палац Бруніцьких і парк

В 1808 р. заліщицький маєток разом з невеликим палацом купує Ігнацій Бруніцький. В 1831 р. він перебудовує його в стилі ампір, а позаду нього закладає парк. За переказами, австрійський цісар Франц II під час подорожі Галичиною зупинявся саме в цьому палаці. Заліщицький парк, закладений у середині 19 ст. на лівому березі Дністра, має одну з найбагатших дендрологічних колекцій серед парків Тернопільщини. В парку площею 5 га росте понад 400 дерев більш ніж40 видів і форм.

Краєзнавчий музей

Заліщицький районний комунальний краєзнавчий музей вперше відкрив свої двері 17 вересня 1974 р. В його експозиції було понад 3 тис. експонатів. За тридцять років роботи в музеї зібрано понад 17 тис. експонатів основного фонду. Особливої уваги заслуговують постійно діючі виставки, присвячені християнським святиням Заліщицького району та всесвітньовідомій археологічній пам’ятці “Кошилівці – Обоз”.

Костел святого Станіслава

Фундатором парафіяльного костелу св. Станіслава з Щепанова, збудованого у 1763 р., був краківський каштелян Станіслав Понятовський. В храмі над дверима до захристії зберігався герб Понятовських. В радянський період костел був пограбований і перетворений на склад солі, яка в’їлася в стіни на висоту 3 м. В 1991 р. костел віддали віруючим і відреставрували силами католицької громади.

Церква Святої Покрови

Первісний титул церкви до 50-х років 20 ст. – церква Святої Трійці. Храм збудований у 1864-1875 рр., освячений у 1873 р. У храмі був чудовий іконостас роботи місцевого майстра Йосипа Нича. У 1962 р. церква Святої Покрови була закрита. З 1974 по 1989 рр. у недіючій церкві містився історико-краєзнавчий му-зей. З 1989 р. до сьогодні це греко-католицька діюча церква.

Село Хрещатик

Свято-Іване-Богословський хрещатинський монастир розташований на стрімкому правому березі Дністра в Черні­вецькій області. Його історія почалась у 18 ст. з невеликого православного скита, що містився в травертинових печерках біля чудотворного джерела. Пізніше трошки вище монахи побудували церкву, освячену на честь Іоанна Богослова. В храмі знаходяться ікони Преображення Господнього та вм. Варвари, що самообновилися. Нещодавно на вершині збуду­вали новий Благовіщенський собор, який видно здалека.

Село Городок

Село Городок розташоване в місці, де р. Серет впадає в р. Дністер. В історичних документах вперше згадується 1418 р. як Кулаків Городок. Мав свій замок та земляні укріплення, так звані „Шанці пані Марії “, при татарських бродах. В селі зберігся графський палац (нині школа) та мурована церква св. Михайла кінця 18 ст.

Каньйон річки Серет

Річка Серет, ліва притока Дністра, протікає Тернопільською областю 218 км. У своїй нижній частині, глибоко врізаючись у Подільське плато, утворює мальовничу вузьку каньйоноподібну долину з високими берегами. Найцікавіша частина каньйону знаходиться біля сіл Лисичники, Голігради та Касперівці: невеликі печери та гроти у вапнякових скелях, джерела, віковічні дерева та рідкісні рослини, унікальні відслонення. Береги прикрашають чудернацькі фігури та казкові нагромадження каміння різного розміру та форм, що утворились в процесі вивітрювання.

Село Касперівці

Село Касперівці, відоме з 1469 р., розміщене в каньйонах річок Тупа та Серет. В поселенні на лівому березі р. Тупи є пам’ятка природи – унікальні відслонення з рештками моховаток і голкошкірих вапняків. Ще одна визначна пам’ятка Касперівців, але вже архітектури, – церква святого Георгія, збудована в першій половині 17 ст. Товсті стіни, могутні контрфорси, вікна-бійниці свідчать, що храм належить до церков оборонного типу. В радянський період був спустошений і не діяв до 1990 р. Нині відреставрований. На одній із стін знайдено рештки давнього розпису.

Село Касперівці

Мурована церква святої Параскеви споруджена в 1772 р. Біля неї, на цвинтарі, знаходиться горельєфне зображення святого Онуфрія. Рік його створення не встановлений але,за легендою, в 17 ст. під час одного з турецьких нападів з полону втік чоловік. На пам’ять про щасливу втечу в день Онуфрія-пустельника він видовбав зображення святого. В 1963 р. на р. Серет збудували гідроелектростанцію та створили Касперівське водосховище площею 263 га. Разом з навколишніми землями воно входить до Касперівського державного ландшафтного геологічного заказника.

Схема Заліщиків

13

Село Нагіряни

 

Церква святого Миколи та дзвіниця були споруджені в 17 ст. і відновлені в 1920 р. Ці сакральні споруди є пам’ятками архітектури національного значення.

Схема Заліщицького району

Село Кошилівці

Село Кошилівці розташоване на берегах річки Джурин, Перша згадка про нього – 1469 р. Село стало всесвітньо відомим завдяки знайденому в урочищі Обоз трипільському поселенню – унікальній пам’ятці археології. Цікавою пам’яткою оборонного будівництва 16 ст. є сільська церква, яка востаннє перебудовувалася в 1849 році.

Селище Товсте  

Селище міського типу Товсте над річечкою Тупою відоме в історії з 1414 р. як село Червоногородського повіту Подільського воєводства. В 1549 р. отримало магдебурзьке право і статус міста, який зберігало до 1940 р. У Товстому служив рабином засновник хасидизму Баал Шем Тов. Перший католицький костел збудували ще у 16 ст., а в 1912 р. за проектом архітектора М. Тальовського споруджено новий храм, освячений на честь св. Анни.

Селище Товсте

Церква св. архістратига Михаїла, що є справжньою окрасою Товстого, збудована за проектом архітектора Я. Зубжицького у 1912-1939 рр., оздоблена художником Т. Вациком. До побудови цього храму в містечку діяла стара дерев’яна церква, яку розібрали перед Першою світовою війною.

Село Червоногород

Червоногород – одне з найстаріших поселень Тернопіль­щини. Вперше згадується в польсько-литовських документах 14-15 ст. У 1448 р. отримав магдебурзьке право і привілей на ярмарки. Турецько-татарські напади перетворили місто на село. В 1970 р. назва Червоногород зникла з географічних карт, натомість залишилось тільки урочище Червоне з руїнами палацу, гробівця Понінськихта костелу.

Червоногородський замок

Червоногородський замок, за переказами, з’явився ще у давньоруські часи і був зруйнований монголо-татарами. Литовські князі Коріатовичі відновлюють дерев’яний замок, щоб втратити в 1395 р. на користь Польщі. У 1538 р. замок і місто були зруйновані військом волоського господаря Петра. На поч. 17 ст. Микола Данилович будує мурований замок. З 1672 по 1699 рр. замок окупований і поруйнований турками. У 1778 р. руїни – дві вежі та елементи стін – купує князь К. Понінський і перебудовує на палац. До 1939 р. у палаці проживала княгиня Любомирська.

Петропавлівський костел

Петропавлівський костел був збудований поблизу замку в 1716 р. у пізньоренесансному стилі. Склепіння його викладене з каменю складним будівельним прийомом, інтер’єр прикрашали цінні розписи та пам’ятні таблиці. В підвалах храму знаходились крипти – усипальниці, а також ймовірно залишені від давнішої споруди підземні переходи, що ведуть в бік замкових веж. Нині будівля перебуває в аварійному стані і чекає реставраторів.

Водоспад і печера пустельника

Найвищий на Поділлі водоспад отримав аж три назви: Червоногородський (від назви давнього міста), Джуринський (від назви річки) та Нирківський (від назви найближчого села) і має висоту 16 м. Водоспад штучного походження. За леген­дою, щоб захопити замок, вороги підірвали частину кам’яного кряжу і спрямували воду річки напряму, а не навколо замку. Недалеко від водоспаду в урочищі Пустельня є невеликий грот, вирубаний у травертиновій скелі. В печерці жив монах-відлюдник, який вирізьбив з каменя фігуру святого Онуфрія. Поруч, над скелею, витікає джерело.

Дністровський каньйон

Річка Дністер починається з гори Розлуч на Львівщині і, долаючи 1362 км та приймаючи води близько 400 річок, впадає в Чорне море. Наймальовничішою ділянкою Дністра є відтинок довжиною 250 км від гирла р. Золота Липа до гирла р. Збруч. Із них 215 км – це південний кордон Тернопільщини. Тут Дністер заглибився у свою долину на 100-200 м, утворивши численні меандри, мілини, острови. Природа Дністровського каньйону унікальна відслоненнями силуру та девону з рештками давньої флори і фауни, ендемічними та реліктовими рослинами, великою кількістю риби.

Село Новосілка

Перша згадка про Новосілку Костюкову відноситься до 1530 року. В 17 ст. тут був збудований замок, від якого залишилася лише одна вежа. Ще в селі можна оглянути мавзолей Шелінських 1817 р., церкву св. архістратига Михаїла (1900 р.) з цікавими розписами Ів. Ставничого та символічну могилу борцям за волю України, збудовану у 1996 р. з ініціативи мешканців села.