З фальшивими документами прожила ціле життя. Тернополянка з 16-ти років була в ОУН, боролась за Україну і лише на схилі літ розповіла секрети, які зберігала багато років. Історія жінки вражає. Про це пише на Тернопіль1.

Тернополянка Марія Дячун все життя віддала боротьбі за незалежність України. Виховувалась у патріотичній сім’ї і у 16 років разом з братом вступила в ОУН. Своїми історіями у підпіллі жінка на схилі літ поділилась із своїм онуком. Ігор Аркуша каже, перше її завдання було перенести важкий наган. “Вона розказувала, що під пальтом вона підперезалась і треба було його перенести. Їй було страшно. Наган був важкий, бив по ногах і вона виконувала свою функцію, як ОУНівка”, переповідає онук Ігор.

Він додає, бабуся зважилась піти в підпілля після того, як побачила ставлення поляків до українського населення. Зокрема, після того, як поляки побили її батька. “Мій прадід, тобто її тато, він був наполовину поляк і під час пацифікації польської він дуже “дістав” від поляків і його ледь живого кінь привіз і таке жорстоке поводження поляків до українців підштовхувало людей до об’єднання, які не бажали терпіти такого і вступали в патріотичні організації.

У підпіллі Марія змінила прізвище на Соляк. У сімейному архіві і досі збереглись фальшиві документи, де жінка записана під цим прізвищем. Тут же і несправжня дата та місце народження. Із цим прізвищем патріотка прожила все життя і лише після смерті під справжнім прізвищем її поховали у рідному селі.

В ОУН тернополянка познайомилась з майбутнім чоловіком. Весілля відгуляли у 42-му році. Під час війни у подружжя народилась дитина. Та молоде подружжя розлучила війна. В час, коли тривала боротьба за Тернопіль, чоловік Марії був змушений покинути місто. Тим часом, сама жінка з дитиною переховувались. Пізніше ОУНівець розшукував кохану, навіть розмістив оголошення у місцевій газеті, але знайтись вони так і не змогли. Далі Марія залишилась у Тернополі, а її чоловік опинився у Європі, а потім переїхав у США. Більше подружжя ніколи не бачилось. Залізна завіса розлучила їх на все життя.

“Мама вже побачила його у 1991 році, коли поїхала до Канади, щоб спеціально з ним зустрітись. Він приїхав з США, а вона з України. Я з ним говорив тільки раз телефоном”, каже Ігор Аркуша.

Онук пригадує, часто прохав бабусю описати усе, що вона пережила. Проте, жінці було важко згадувати минуле. З часом наважилась поділитись лише частиною історій з підпілля. Хоча навіть цього виявилось достатньо, щоб виховати наступні покоління патріотами України.

Сергій Балуцький Оксана Задорожна