Брав участь у Першій світовій війні. Влітку 1915 р. потрапив до російського полону. Перебував у таборах Сибіру (Томськ, Уфа). У 1917 р. повернувся до України та вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Восени 1919 р., по розформуванню СС, перебував у таборі в Ланцуті і Бересті. Став керівником Культурно-освітнього відділу штабу 6-ї Стрілецької дивізії. Під час Київської виправи редагував три часописи: “Вісти”, “Характерник”, “Український стрілець”. У Києві був серед співзасновників Українського військового клубу.
Восени 1920 р. був інтернований в Александрові-Куявському, Польща. У таборі був одним з організаторів культурно-освітнього життя. Був засновником та співредактором дивізійної газети “Нове життя”. У лютому 1921 р. випустив спецвипуск газети, присвячений історії 6-ї Стрілецької дивізії. У 1921 р. разом з редакцією газети переїхав до табору Щипьорно, Польща. У 1922 р. під його редакцією вийшов збірник “На руїнах”, з описом Другого Зимового походу.
Після звільненню з табору у 1922 р. мешкав на Волині. Став помічником посла С. Підгірського, а невдовзі секретарем відділу Української парламентської репрезентації на Волині. Активний діяч місцевої “Просвіти”, спричинився до створення Українського банку в Луцьку. У 1925 р., як член УПСР, був одним із засновників українського суспільно-політичного часопису “Українська громада” (Луцьк, 1926-1929 рр). У 1928 р. вийшов з УПСР та виїхав до Львова, де став активним діячем УНДО, паралельно працював журналістом. У 1931-1936 рр. видавав тижневик “Свобода” – друкований орган УНДО. У 1934 р. очолив громадський комітет Львівщини. Помер від туберкульозу.
Похований на Личаківському цвинтарі, поле №45.
Павло Подобєд, керівник БФ «Героїка» (м. Київ)
Залишити відповідь