Тернопільський бізнесмен почав займатися колекціонуванням 20 років тому.

Спочатку це були ретроавтомобілі. Тарас зібрав близько 30 експонатів, які зараз виставлені у музеї в Тернополі. Серед них є навіть “Ягуар”, який належав тридцять сьомому президенту США Річарду Ніксону.

Згодом колекціонер почав цікавитися старовинними українськими костюмами. Разом із дружиною Іриною, яка родом із Борщівського району, Тарас потрапив на фестиваль “Борщівська вишиванка”, де щороку збираються колекціонери.

Саме тут він придбав першу вишиванку до своєї колекції, яка зараз налічує понад 200 предметів одягу з різних регіонів України.

Колекція Тараса Демкури зараз налічує понад 200 предметів одягу з різних регіонів України. Сорочка, яка на ньому, дісталась йому у спадок від батька та діда

“Це культура, яка відходить, бо бабці помирають, а разом із ними помирає історія цього одягу. Зараз вони ще тримають ці скарби у скринях, і завдання колекціонерів – відшукати цих бабусь та їхні сорочки, щоб зберегти нашу культурну спадщину і передати її наступним поколінням”, – розповідає Тарас.

Щоб знайти цікаві та автентичні речі, колекціонер відвідує майже всі фестивалі та ярмарки, шукає людей, які зберігають старовинний одяг та предмети побуту у своїй сім’ї, а також обмінюється з іншими українськими колекціонерами.

Наприклад, цей капелюшок був придбаний на ринку в Косові.

Ринок влаштовується раз на тиждень: починається о третій ночі і закінчується о восьмій ранку. Сюди приїжджають люди з усіх околиць і привозять свої речі на продаж. Капелюшок продавав старий гуцул. Він розповів, що саме його він одягав на своє весілля.

Капелюшок, якого старий гуцул одягав на своє весілля, був придбаний на ринку в Косові. Для збільшення натисніть на світлину

На Борщівщині у Демкура буває часто, там у нього невеличка садиба, тож іноді ходить від хати до хати і цікавиться речами, які мають місцеві бабусі.

“Одна бабуся не погоджувалась віддавати свої сорочки. Я запитав її, навіщо вона зберігає їх, адже у неї нікого немає, тож і передати сорочки нікому. Вона відповіла, що тримає усі три сорочки на свій похорон. Я спитав: “Але навіщо вам три сорочки?” На що вона відповіла: “Ти хочеш, щоб я перед Богом в одному й тому самому одязі щодня стояла?” Так і не продала”, – усміхається Тарас.

У його колекції є предмети одягу з Полтавського, Слобожанського, Снятинського та Тернопільського регіонів, але більшу частину становлять саме борщівські вишиванки, характерними кольорами яких є червоний та чорний.

Характерними кольорами для борщівських вишиванок є червоний та чорний. Для збільшення натисніть на світлину

“Використання цих кольорів пов’язане з постійними нападами на ці землі турків і татар. Вони вбивали місцевих чоловіків та забирали у полон дітей. Після однієї такої навали у кількох селах цього регіону загинули всі чоловіки. Тоді жінки, оплакуючи свою втрату, поклялися протягом семи поколінь вишивати сорочки чорними та червоними нитками. Чорний колір символізує землю, а червоний – кров”, – розповідає чоловік.

Однак директор Українського Інституту Історії Моди Марічка Квітка розповідає, що червоний та чорний у вишивці борщівських сорочок використовували з різних причин:

“Цю легенду можна почути у багатьох регіонах України. Проте традиційно чорний колір не вважався траурним. Чорна вишивка, як і біла, поширена по всій Україні i використовується залежно від ситуації, а не тільки як колір смерті чи жалоби. Є регіони, де чорним кольором вишивають навіть весiльнi сорочки, наприклад на Сокальщині, або ж на Тернопільщині”.

Для збільшення натисніть на світлину

Перлиною колекції бізнесмена є вишита сорочка з Тернопільщини, що дісталась йому у спадок, а до того її передавали з покоління у покоління більше ста років.

“Цю сорочку три роки тому мені подарувала мати на день народження. Вона належала моєму батькові, а батьку дісталась від діда. Батько був головою місцевого колгоспу, і навіть на партійні збори приходив у цій сорочці, хоча всі інші приходили у костюмах. Його сварили, а він говорив, що це від діда залишилося і він не може в ній не ходити. Ця річ для мене – найдорожчий скарб”, – розповідає Тарас.

Також у сім’ї колекціонера збереглась вишиванка початку ХХ ст., яку переховували від влади протягом багатьох років.

У сім’ї колекціонера збереглась вишиванка початку ХХ ст., яку переховували від влади протягом багатьох років

У справах Тарас часто їздить за кордон і завжди бере з собою валізу зі старовинним українським одягом. Презентація його колекції вже відбулась в українських культурних центрах у Франції та Аргентині.

“Вишиванка такої якості та неймовірної краси – це потужний інструмент культурної дипломатії, адже люди в усьому світі зустрічають її оплесками. Це справжній бренд України, який ми маємо усіляко підтримувати та розвивати”, – переконаний Демкура.

Джерело: Українська правда