Коли вісім років тому в приміському селі Гаї Шевченківські поселилася молода прокурорська сім’я Матієків, односельці втішились, гадаючи, що стражі закону допоможуть їм нарешті побороти свавілля місцевої влади, особливо у земельних питаннях. Утім, як переконалися за ці роки, їхні знатні сусіди — «гвинтик» наскрізь корумпованої, скомпрометованої й абсолютно невиправної правоохоронної системи.

Відтак, до редакції «НОВОЇ…» звернулися обурені протизаконними діями прокурорської родини мешканці Гаїв Шевченківських. Як розповіли люди, Матієки близько двох років не платять за користування водою із водогону, не реагують на рішення громади, ведуть себе зверхньо і по-хамськи.

Відомо, що Лілія і Тарас Матієки обіймають посади прокурорів в обласній прокуратурі. У Гаях Шевченківських мешкають у триповерховому, ще незавершеному, будинку на одній із крайніх вулиць села. У прокурорських колах про це подружжя подейкують як про так званих «засланців» із Донбасу, яких за часів Януковича «направляли» в органи державної влади Західної України. Як розповідають, до Тернополя Матієки приїхали із Луганщини.

Воду беруть, а платити не хочуть

Отож, 70 членів спілки користувачів одного із водогонів Гаїв Шевченківських опинилися проти непорядної сім’ї прокурорів.

— Років 20 тому мешканці кількох вулиць села за власні кошти проклали спільний водогін, звели водонапірну башту, щоб забезпечити себе питною водою, — розповіла голова комітету споживачів Любов Грех. — Гроші за водокористування люди здають до каси, їх використовують на ремонт і заміну обладнання, на оплату за спожиту електроенергію, за обслуговування свердловини та ін. Кілька років тому в селі поселилась сім’я Матієків, і вони попросили під’єднати їхній будинок до водомережі. І хоча за технічними нормами кількість споживачів уже була максимальна, прохання задовольнили. Упродовж шести років Матієки брали воду і сплачували за неї на загальних умовах, проте десь три роки тому їм видалося, що тариф на воду в об’єднанні споживачів занадто високий (він постійно зростав через подорожчання електроенергії). Лілія Матієк звинуватила мене як голову комітету в неправомірному підвищенні тарифу, скликала збори, вимагала пояснень, доводила свою правоту, утім, члени спілки не підтримали її, бо розуміли, що звинувачення безпідставні. Відтоді прокурорська сім’я перестала платити за воду, оправдовуючись, що нібито вносить гроші за електроенергію прямо в електромережі, хоча це суперечить правилам, встановленим зборами споживачів. Через рік такого самоуправства пані Матієк заявила, що планує викопати власну криницю, тому хоче забрати із каси свої вступні членські внески. Їй повернули половину суми за умови віддати решту, якщо справді розпочне буріння свердловини. Але нічого не змінилося: воду Матієки беруть, грошей не платять, криниці не копають…

Щоб поставити край безчинству прокурорської сім’ї, навесні цього року члени спілки проголосували за від’єднання від водомережі їхнього помешкання. Більшість споживачів підтримала таку ініціативу, адже понад два роки зі спільної каси доводиться погашати витрати за спожиту Матієками воду.

— Згідно зі статутними правилами водокористування, члени спілки постановили від’єднати будинок сім’ї Матієків від водомережі. Та тільки-но чоловіки взялися відкопувати з’єднання, як тут же приїхали поліцейські, склали акт і розгублені люди розійшлися, — продовжила розповідь Любов Грех. — Матієки засипали яму, засіяли зверху квітами і вчергове пообіцяли викопати власну криницю. Минуло літо, але жодних зрушень не було, тому вчергове зібралися люди, відкопали трубу, від’єднали водопостачання. Знову — поліція, акти, погрози. Уночі Матієки з ліхтариком підключили воду, наступного дня люди знову від’єднали…  Останнього разу, а це кілька днів тому, прокурорська сім’я знову самовільно підключила воду до свого помешкання, до того ж залила місце з’єднання розчином цементу. Обурені мешканці вкотре розкопали і перекрили їм воду. Як бути далі? Невідомо. Безсоромні прокурори, судячи з усього, не зупиняться, бо у них немає ні совісті, ні честі, ні гідності. Колись, на початках, ми ще шкодували Матієків, адже у них троє дітей, але тепер розуміємо, що це нечесні, непорядні, корисливі люди. Якщо вони так себе ведуть у, здавалося б, простих господарських питаннях, то можна собі тільки уявити їхню «діяльність» у прокурорських кріслах.

Незважаючи на це, Лілія Матієк не посоромилася ще й подати свою кандидатуру на посаду прокурора Антикорупційної прокуратури. Це вже вершина цинізму! І вагома підстава для вищого керівництва прокуратури очистити ряди від таких горе-прокурорів, які нахабно порушують елементарні закони людського співжиття.