У демобілізованих бійців після повернення додому часто проявляється бойовий стрес. Члени сім’ї стараються допомогти воїнам, але нерідко лише погіршують їхній психологічний стан. Навіть, у медичних закладах трапляються випадки, що руйнують процес лікування й адаптації.

«Згадуючи про реабілітацію, солдати часто розповідають, що лікарі з ними дуже добре працюють, вони отримують медичну допомогу, держава працює, але, наприклад, санітарка, яка звикла ставити відро дуже голосно, не думаючи як це робить, не хотячи нічого поганого, запускає у солдата цей механізм ПТСР», – поділилася психотерапевт, координатор центру психологічної допомоги «Крок на зустріч» Любов Медведь.

ПТСР – це посттравматичний стресовий розлад. Він є досить серйозним і може розвинутися після того, як людина побувала у травмуючій ситуації. Симптомами вважають флешбеки – погані спогади про травмуючі події, які запускає певний подразник; уникнення або заціпеніння – люди уникають речей, які нагадують їм про пережиту подію; надмірна пильність або надмірне нервове збудження, коли людина перебуває у стані підвищеної боєготовності.

«Чиновники, держслужбовці, працівники, які працюють з солдатами, теж не хочуть нічого поганого і намагаються допомогти, але вони не розуміють стану солдата. Вони не розуміють, що комусь треба сказати два рази або голосно, комусь треба дати в письмовому вигляді список документів, бо він забуває – це ознаки контузії. Комусь треба надрукувати не дрібним шрифтом, а крупним! Якщо ці речі доносити до працівників, то воно це зробиться! Це ті речі, які не коштують багато грошей! Можна на дошці оголошень писати великими літерами, щоб солдат, який погано бачить, зміг прочитати; повторити кілька разів і дати список в руки, бо приходить по 5 разів через те, що не вистачає якогось документа. Оббити відро тканиною або взяти пластмасове, бо людина забувається!», – наголосила Любов Медведь.

Психолог рекомендує не ставити режим як основу лікування у медичних закладах, а все ж таки – увагу до солдата: «Можливо, не потрібно ту палату мити о 6 годині ранку, коли солдат ходив коридором до 5-ої ранку, бо не міг виспатися. Можливо, ця гігієна може трішки постраждати, але емоційний стан солдата покращиться тому, що він буде відчувати чуйність та увагу до себе».

Соломія Кручова