Тернопільський журналіст Ігор Корчак розповів про передріздвяний настрій в зоні АТО та про силу дитячих малюнків на фронті.

Тернопільський журналіст, військовий історик, архівіст, громадський діяч 49-річний Ігор Крочак  підписав контракт на службу в Збройних силах України ще восени. Від грудня Ігор уже безпосередньо перебуває в зоні бойових дій.

Тоді як усі ми чекаємо на свята, готуємося до Різдва, бійці на фронті бережуть наш спокій. Незважаючи на те, що вони постійно повинні бути на сторожі, що ворог щоразу обстрілює їхні позиції, наші воїни також чекають Святої вечері, Різдва, хочуть домашнього тепла та затишку, тому хоча б на кілька хвилин, але організують собі кутю і колядки, пише “НОВА…”.

– Настрій у хлопців бойовий, – розповідає Ігор. – Різдво будемо зустрічати як водиться в Україні з кутею, в підрозділах будемо колядувати, а як же без цього?! Є в нас і капелан, а нещодавно нам передали Вифлеємський вогонь – символ миру й спокою. Тепер його бережемо…

Ігор зізнається, що служить зовсім не на журналістській посаді, а тому, коли буває важко, виливає свої емоції у віршах, які найбільше почали писатися саме на війні.

– У нас тут свої закони, не все можна розголошувати, не про все розповідати, – каже він. – От хіба, що вірші – це згусток емоцій без конкретної прив’язки до місця дислокації і часу, тому їх уже назбиралося достатньо…

Багато для бійців означають і дитячі малюнки й побажання, які їм на передову привозять волонтери.

– Це скарб і згадка про рідний дім, – як і всі інші бійці вважає Ігор Крочак. – Більшість контрактників – від 25 до 40 років, і майже в кожного вдома залишилися діточки, в кого старші, в кого молодші… Дитячі малюнки й листи всюди, над ліжками в бліндажах, є навіть у машинах і в бетеарах, це духовний зв’язок з великою Україною… Їх чекають і постійно запитають у волонтерів, чи не привезли ще. Ними пишаються, бо це робили діти. Дехто з хлопців бере дитячі малюнки з собою на бойові позиції як обереги…