«11:44. 20 лютого. Я помираю» – таке повідомлення написала у соціальній мережі дівчина-медик Олеся Жуковська, історію якої знає тепер вся країна. Вона приїхала допомагати на Майдан за 250 км. від рідного дому, нічого не сказавши батькам. А 20 лютого отримала важке поранення у шию, і дивом залишилася жива. 

«Я була вдома, коли мені зателефонували друзі, сказали, що на Майдані починається щось страшне. Я заїхала у Михайлівський собор, взяла медикаменти і спустилася на Майдан. Було чутно постріли, але чогось особливо помітно не було. Біля Лядських воріт я побачила знайомих. Стояла там разом з ними. І раптом – постріл», – згадує дівчина.

За словами Олесі, вона не зрозуміла, що відбулося. Думала, граната. «Ніколи не забуду очі мого друга, який повернувся до мене з криком: «О Боже, у тебе влучив снайпер!», – каже Олеся. – Я побачила кров і зрозуміла, що мене поранено. Відчула нестерпний біль, злякалася, що помираю…»

В цьому секторі, де вона дівчина, була першою, в кого влучила куля. Потім там снайпер розстріляв ще десятьох. Прицільно у сонну артерію. Ніхто не вижив. Поруч стояла швидка, і лише це врятувало Олесю. Якби її довелося викликати, вона б не вижила.

«Я була на Майдані з кінця грудня, – розповідає Олеся. – Чергувала, розносила ліки, приймала пацієнтів у КМДА. Було страшно, так. Але я була там потрібна. Реабілітація не знадобилася, я дуже швидко одужала. Сьогодні живу в Києві, навчаюся у медичному університеті ім. Богомольця».