Українка, яка родом з Тернополя, Таміла Карпик, представниця Open World Learning у Торонто, директор  ГО «Четверта хвиля» після кількох років у США, поїхала у Канаду. Каже, що це було швидше пригодою, ніж необхідністю. Про своє життя там, а також проекти, в яких беруть участь наші краяни, Таміла Карпик розказує в інтерв’ю Global Ukraine News.

Пані Таміло, розкажіть, будь ласка, трохи про себе.

Я народилась і виросла у «файному місті» Тернопіль. Там живуть мої батьки, родина, та й моє серце — досі там.  Закінчила дуже гарну середню школу №3, Тернопільський Національний Економічний Університет (Спеціаліст «Міжнародна економіка» і Магістр «Менеджмент організацій»), згодом працювала викладачем менеджменту у своїй альма-матері та експертом з питань стратегічного розвитку в Тернопільській Торгово-Промисловій Палаті і Агентстві міського розвитку; неодноразово проходила професійні стажування в Чехії, Польщі та США за програмами Європейського Союзу та Агентства з міжнародного розвитку США. У студентські роки я отримала унікальний шанс представляти Україну як єдиний делегат від нашої держави на Всесвітньому Конгресі Дітей і Молоді Організації Об’єднаних Націй у США. Участь у цьому масштабному заході надихнула мене втілювати принцип «Мисли глобально, дій локально» на практиці —  активно займалася організацією освітніх таборів для молодих лідерів у Східній Європі та розвитком Ротаракту (молодіжна програма Ротарі) в Україні, згодом — реалізацією проектів у сферах безпеки та євроатлантичної інтеграції. Саме бажання пізнавати світ спонукало мене отримати освіту за кордоном. Почала заповнювати анкети на різні програми, і в результаті дістала стипендію Edmund S. Muskie Graduate Fellowship на навчання у магістратурі за спеціальністю «Міжнародні відносини» в Old Dominion University (Норфолк, штат Вірджинія), яка фінансується Урядом США.

За кілька тижнів до поїздки у США — з квитком на літак і візою в паспорті – одержала звістку, що також виграла Rotary World Peace Scholarship на навчання за магістерською програмою в Австралії. Довго вагалась, але обрала синицю в руках, бо на той момент в Україні не було Посольства Австралії, необхідно було здавати якісь додаткові іспити. Хоча, можливо, в глибині душі досі шкодую, бо в свій час представляла Ротаракт Східної Європи в Раді Директорів Ротарі Інтернешнл і присвятила розвитку цієї організації в Україні багато часу та енергії.

Два роки навчання у США були одними з найяскравіших і насиченіших у моєму житті — нові знайомства, подорожі, і найголовніше — набуття унікального досвіду роботи в галузі міжнародних відносин та безпеки під час стажувань у Посольстві України у Вашингтоні, у Joint Forces Staff College  та  в неурядовій аналітичній організації Business Executives for National Security. Саме знання та вміння, отримані за океаном, стали дуже цінними під час моєї роботи в Офісі зв’язку НАТО над започаткуванням Проекту Трастового Фонду ІІ НАТО з утилізації надлишкової зброї в Україні та в Апараті Ради Національної Безпеки та Оборони над розвитком Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства про євроатлантичну інтеграцію.

А як Ви потрапили до Канади?

Переїзд у Канаду був швидше пригодою, ніж вимушеною необхідністю. Дістала візу та й прилетіла заради цікавості, але останні десять років живу на дві країни. Спочатку, як і більшість новоприбулих іммігрантів, працювала не по спеціальності — продавцем у магазині жіночого одягу у Ванкувері. Але згодом виграла  стипендію Social Sciences and Humanities Research Council of Canada  на навчання в Dalhousie University (Галіфакс, провінція Нова Шотландія), де отримала диплом Магістра з «Політології та Міжнародних Відносин». Навчаючись, працювала науковим дослідником у Центрі Європейських Студій і викладала різні дисципліни в цій галузі для студентів бакалаврату. Також проходила стажування в Європейській Комісії у Брюсселі і представляла Канаду на Молодіжному Конгресі Євроатлантистів в рамках Саміту НАТО у Бухаресті, куди потрапила як один з трьох делегатів  у результаті відбору у Всеканадському конкурсі. Звичайно, враження від таких поїздок — незабутні, і залишаються в пам’яті на все життя. Свої дослідження презентувала на міжнародних конференціях та у кількох наукових статтях, а згодом німецьке видавництво VDM Verlag Dr. Müller запропонувало мені безкоштовно видати книгу. Вона має назву «Europeanization of Ukraine: «Mission Unaccomplished» (англійською мовою). Зараз я працюю представником Канадсько-Української освітньої організації Open World Learning (O.W.L.) у Торонто. Надаю консультування щодо правильного вибору програм на навчання в коледжах чи мовних школах як дітям, так і для дорослим. Маємо контракти з багатьма вузами у Канаді, отож вибрати є з чого. Нещодавно з радістю відгукнулась на пропозицію директора Української Суботньої Школи ім. Юрія Липи у Торонто викладати у них. Продовжую співпрацю з міжнародними інституціями як експерт з питань демократичного врядування та моніторингу результативності здійснених проектів.  Коли з’являється шанс робити щось корисне в Україні — звичайно, використовую цю можливість. Наприклад, кілька років тому на запрошення американської організації Democracy International працювала в групі експертів щодо оцінки ефективності Програми сприяння Парламенту України, яка фінансувалась Агентством з міжнародного розвитку США. Від  наших рекомендацій певною мірою залежало, чи інші програми будуть і надалі отримувати подальшу підтримку. Звичайно, я погодилась, адже сама неодноразово брала участь в проектах, які фінансуються Урядом США, і розуміла, що це – дуже важливо для розвитку громадянського суспільства в Україні.

Які організації українців діють в Торонто?

У Торонто – близько 60 українських організацій, більшість з них входять до Конгресу Українців Канади (КУК). Тут кожен може знайти щось за інтересами — і старші люди, і діти, і митці, і бізнесмени. А хто не знаходить – той створює нові ініціативи. Як-от два роки тому молоді українські жінки, які приїхали в Канаду зовсім недавно, створили досить активну групу «Українські мами Торонто» – для взаємної підтримки та спілкування. Або ще одна новинка-родзинка — Ubrain Club, що організовує ігри інтелектуалів Що? Де? Коли? та інші заходи.

Які основні напрямки роботи Вашої організації?

Міжнародна організація українських громад «Четверта хвиля» – це неприбуткова культурно-освітня громадська організація, створена у 2004 році, є складовою організацією КУК і Світового Конгресу Українців (СКУ). Зараз у нас – близько 25 членів, але до заходів долучається більше активістів. Один із засновників організації — Анна Кісіль — власниця ресторану «Золотий лев» у Торонто, президент української компанії «Росанпак», Голова Ради по культурі СКУ. Ця талановита жінка з дуже позитивною енергетикою – наш головний натхненник і мотиватор. За більш ніж десять років існування «Четверта хвиля» провела сотні проектів — від культурно-мистецьких (вечори краян з Тернопілля, Львівщини та інших регіонів; благодійні концерти відомих українських митців) до спортивно-масових (футбольні турніри з командами інших діаспор). Щороку на Різдво кілька груп волонтерів – в етнічних костюмах, з музичними інструментами та насиченою програмою – відвідують українські родини Онтаріо з Колядою. Це – один з досить ефективних засобів збору коштів для майбутніх проектів. У межах можливостей надаємо фінансову підтримку організаціям культурного спрямування в Україні. Цьогоріч це були Фонд Івана Франка, Музичні фестивалі «Галицький шлягер» і «Мистецький храм».

Ми робимо конкретні проекти з конкретними результатами. Шість років тому «Четверта хвиля» започаткувала унікальний масштабний захід — Чемпіонат світу по футболу серед українських діаспорних команд. П’ять років поспіль Чемпіонат проходив у Тернополі, цьогоріч – на Івано-Франківщині; саме цього року вперше прозвучав гімн Чемпіонату «Український мундіаль», написаний народним артистом України Анатолієм Матвійчуком спеціально для нашого заходу. Щороку в Чемпіонаті беруть участь представники української діаспори 12-15 країн світу. Сподіваюсь, у майбутньому це число зростатиме.  Інший проект, який ми вже три роки поспіль успішно проводимо з нагоди Міжнародного дня захисту дітей, — це Благодійний Марафон «Діти Торонто – дітям сиротам України». Протягом чотирьох годин триває прекрасний концерт творчих дитячих колективів Торонто, а діти приносять одяг, іграшки, шкільне приладдя для своїх ровесників в Україні. Наша мета — не просто зібрати і надіслати гуманітарну допомогу, але й навчити почуттю співпереживання українських діток в Канаді й дати їм можливість показати свої таланти.

Приємно, що на благодійну виставку-продаж, що проходить під час Марафону, з ініціативи Президента Літературно-Артистистичного Товариства ЛАТКа, відділ Торонто Марії Антонів, свої картини надають не лише художники українського походження, але й митці інших національностей. У 2015 році на Щорічному форумі СКУ Анна Кісіль звернулася з пропозицією до української діаспори організовувати подібний захід в інших країнах світу. Звичайно, намагаємося не стояти осторонь актуальних проблем сьогодення. Наприклад, разом із Canada Ukraine International Assistance Fund, ми були співорганізаторами громадської зустрічі з делегацією парламентарів на чолі з Заступником Голови Верховної Ради України Оксаною Сироїд. Під час досить жвавої дискусії кожен присутній міг задати питання та висловити побажання щодо подальшої співпраці з закордонними українцями. Однією із найгостріших тем, що хвилювала учасників заходу, було обговорення Законопроекту про подвійне громадянство. Депутати мали можливість почути з перших вуст відверті думки тих, кого цей Закон стосуватиметься. Більше інформації про організацію можна дізнатися на нашому сайті та в соціальних мережах.

Джерело: ДОБА