«Таке багатюще українське мистецтво – від орнаментів на бивні мамонта з мізинської стоянки, ціла епоха Трипілля і аж до Петриківки (вже про невичерпну криницю традицій вишивки і писанкарства промовчу)… і тут – на тобі! Навіть натяку на українське немає», – коментує побачене знаний в Україні та світі митець.

Логотип – це окремий витвір мистецтва зі своєю ідеєю, передісторію, прив’язкою, каже пан Олег.

«Вдалий логотип іноді складніше створити, аніж намалювати олійний пейзаж, для прикладу. А тут я ніякого креативу не побачив…Тому з мистецької точки зору він ні не поганий, ні не гарний – просто ніякий. Там не закладено нічого…», – додає у Фейсбуці художник.

За його словами, фахівці повинні були стилізувати логотип так, щоб не втратити і, разом, з тим не ускладнювати відображення тут української самобутності:

«Тут одного знання фотошопу і 3D Max замало. Без знання мистецьких національних традицій вийшло те, що бачимо…»

Джерело