Сьогодні, 16 листопада, в Україні відзначають День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Саме в цей день у 1924 році у Харкові вийшла в ефір перша вітчизняна радіопрограма. Спогадами про власні перші ефіри і про те, що означає робота у житті, поділилися тернопільські медійники.

Справжнім професіоналом у сфері радіомовлення є Наталка Колтун – ерудована, кмітлива і гостра на язик. Жінка працює на радіо протягом 18-ти років, але свій перший ефір в кінці серпня 1997-го року на радіо «Лад» ТОДТРК пам’ятає і сьогодні: «Про що він був? Та, власне, ні про що – як модно було на той час на FM-радіо, яке щойно зароджувалось. Якісь цікавинки, легкі новини. Через кілька днів спробувала й жанр інтерв’ю. Загалом, перших два роки на радіо – то був суцільний експеримент. Яскравою командою намагались сформувати своє бачення радіо – не такого примітивного як новонароджені FM-км, і не такого старомодного як «брехунець». Потім було обласне радіо, радіо «Рокс» і робота власкора на Національному радіо. У кожній редакції чогось вчилася. Не перестаю мріяти про якісну радіостанцію в Україні, де будуть збалансовані музичні і розмовні програми, де будуть незалежні новини, де буде повністю вітчизняний контент, ерудовані ведучі і грамотні журналісти».

Неможливе існування радіо без звукорежисера й диктора. Цю нелегку роботу на «Ух радіо» виконує Роман Романюк – завжди щирий і привітний, з хорошим почуттям гумору. Його голос лунає для тернополян на протязі чотирьох років. Пригадує, що перший робочий день приніс багато курйозів: «Дуже багато роботи тоді назбиралося. Я не знав з чого починати і що перше слід робити. Оскільки я диктор і звукорежисер, то доводиться працювати весь час з апаратурою, з голосом. У той день, чомусь, перестала працювати апаратура, а чому і досі не знаю! Було багато рекламних замовлень і наші менеджери підганяли, мовляв, клієнти чекають, а в мене нічого не працює! Якось переборов той страх, який виник у перший же робочий день, зібрався з думками і почав працювати! Загалом, в мене дуже хороша робота і вона мені подобається. Кожного дня нові зустрічі, нові люди, нові обличчя, багато дізнаюся цікавого!».

Журналістка, телеведуча каналу «ІНТБ» Олена Юрик працює на телебаченні 1,4 роки. Дівчина творча і кмітлива, завжди відгукнеться на допомогу. Розповідає, що для неї телебачення – це відповідальність: «Приємно, звісно, коли тебе показують по телевізору (посміхається – авт.), але це лише одна сторона медалі, як то кажуть. Телебачення, для мене, це постійний контроль і відповідальність за свої слова, за свій сюжет і за долі людей. Можливо, ми лише місцеве телебачення й не відчуваємо того багажу, як всеукраїнські медіа, але ситуації різні бувають».

Пригадує дівчина і перший ефір, який був досить неочікуваним для неї: «Ще вранці я прийшла на роботу, а десь о 14 годині мій редактор каже: «Сьогодні твій перший ефір, вітаю!». Руки трусились, ноги також! Але, на диво, я його відвела ще краще, ніж десятки наступних».

Питання про натхнення для Оленки болюче, адже воно не приходить від читання хорошої книги, чи прогулянки на вулиці: «Просто трапляються люди… І в очах якийсь такий сум і відчай. Мені в такі моменти хочеться працювати, жити і робити добро. Хоч як банально це зараз не звучало!».

Для оператора ТРК «Україна» Сергія Бодака робота – це його життя. На ній він, практично, днює і ночує готуючи телевізійні сюжети, програми чи фільми. Дотепний хлопець мистецтвом відеозйомки й монтажу зацікавився два роки тому: «Я почав працювати у перші дні Революції. До цього займався фотографією і досі продовжую фотографувати! Вчитися знімати відео доводилось «на ходу». Я багато дивлюсь закордонних каналів серед яких «BBC» та «CNN». Там, здавалося б, все дуже просто але цікаво знято!Тепер мені без камери нудно відвідувати будь-які події, адже хочеться показати людям усе так як бачу це я! Це вже хвороба (посміхається – авт.)!»

Зі святом вас, дорогі працівники радіо, телебачення та зв’язку!

Соломія Кручова