У червні 1649-го українське козацьке військо під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького розпочало наступ на західні землі. На допомогу Хмельницькому прибув загін кримських татар на чолі з ханом Іслям-Гераєм ІІІ.

Козаки завдали поразки передовим частинам польської армії та оточили залишки ворожих військ у фортеці Збараж, нині Тернопільська область. На підмогу обложеним з-під Любліна вирушило 30-тисячне військо, очолюване королем Яном II Казимиром.

Хмельницький дізнався про це і для продовження облоги фортеці залишив частину військ під командуванням генерального обозного Івана Черняти. Сам з головними силами виступив назустріч королівській армії. Основні сили українських і польських військ зустрілися під Зборовом на річці Стрипі.

40 тис. козаків почали наступ, коли польська шляхта обідала. Поляки перебралися через річку Стрип та почали будувати табір. Козаки обстрілювали його з гармат. Шляхтичі ховалися у вози і під вози, а король власноручно виганяв їх звідти палашем.

У ніч з 15 на 16 серпня коронні війська збудували низку земляних укріплень у найнезахищеніших частинах табору, однак до ранку не вдалося закінчити вал у північній його частині. Вранці козаки атакували табір у цьому місці та місто Зборів. Вони прорвалися у табір і в місто, однак закріпитися не змогли.

Наступну атаку розпочали татари. Разом із козаками вони вдерлися до табору. Німецькі найманці короля відбили атаку. У польському таборі не вистачало людей і провіанту. Ян ІІ Казимир розпочав переговори з ханом. Не зацікавлений у перемозі й посиленні Хмельницького, кримський хан пішов на переговори і уклав угоду з польським королем, який пообіцяв татарам виплатити велику суму і дозволив грабувати українські землі на шляху до Криму.

Хмельницький під тиском хана змушений був почати переговори і укласти з королем Речі Посполитої договір, що дістав назву Зборівського. Зборівський договір формально визнавав козацьке управління південно-східними територіями Речі Посполитої.