Торгівля тваринами біля «Збруча» в Тернополі процвітає роками. Ринок несанкціонований, працюють продавці без документів, а пухнастики, які куплені там, в більшості заражені чумкою. Журналісти застали сьогодні кількох продавчинь. Пропонують котів, собак, гризунів. На вулиці +2, тварини, яких насипом помістили в клітки, трусяться і туляться. Ходять «в туалет» один на одного, – пише Доба.
Продавчині стоять під будівлею банку, а торгують з приватного подвір’я. На запитання журналістів не відповідають. Спершу вдають, що не помічають камер, через кілька хвилин після того, як почули намір викликати поліцію, збираються, тварин починають виносити. Торгівлю помалу згортають.
Кошенят по десять у клітках, помітно, що вони від різних мам. В деяких тваринок закислі очі, дехто нявчить. У пачці — насипом маленькі цуценята, деякі лежать взагалі нерухомо.
— Гляньте, та он там вже мертві, — помічає оператор.
Продавчиня заглядає коробку, поспіхом накриває і забирає геть. Час від часу зупиняються перехожі, цікавляться цінами на тварин, не підозрюючи, що всі вони, швидше за все, вже інфіковані і помруть через кілька днів.
Тернополяни в соціальних мережах діляться історіями: купили в тому місці хворих тварин, а потім пухнастики помирали в муках. Деяких вдається врятувати. У собак переважно парвовірусний ентерит, у котів – панлейкопенія, в народі — “котяча чумка”, від якої вилікувати кількамісячних тварин майже неможливо. За кілька днів авторці цього матеріалу вдалось зібрати десятки подібних історій різних людей, об’єднує їх одне: тварин купували на стихійному ринку, через кілька днів вони померли. Нижче додаємо скріни коментарів.
Зараз за «бізнесменів» взялись громадські активісти та журналісти, тож незабаром свіжі деталі цієї справи.
а нам значить повезло 🙂 Ми купляли там собачку рік тому, живе по сьогоднішній день, здорова та розумна!:)
брехня, просто хочуть з них брати мзду бо ввели закон що треба платити за тварин податок, ринкові відносини втілюють
Я готова виступити на захист продавців тварин під банком. Неодноразово бачила, як приносили продавцям кошенят, знайдених в підвалах, на покинутих дачах, завошених і недогодованих. Вони були кинуті на призволяще, і від них відреклись. Добрі люди з добрими намірами принесли їх під банк для того, щоб знайти їм господаря. Якщо кошеня не продалось за день, за другий, третій – воно живе у продавця. Йому виводять блохи, глисти, підгодовують, лікують, а вже потім виставляють на продаж. І не вина продавців, що до того кошеня жило в неадекватних умовах. За три дні неможливо його повністю уздоровити і одомашнити. Люди, що їх купують, не знають про їх попередню долю, і ставляться до них як до вирощених в домашніх умовах. Не всі кошенята витримують таку різку переміну, коли від них вимагають і бігати, і гратися, і забавляти дітей. Я час-від-часу віддаю продавцям кошенят від своєї киці, і я хочу сподіватись, що майбутні господарі любитимуть і доглядатимуть їх так само, як і я. Хоча бували випадки, що мої котенята потрапляли в сім’ї, де їх мали за футбольний м’яч чи плюшеву іграшку, яку наввипередки закидали на шафу. Котенята від такого поводження гинули, і тут нема ні моєї вини, ні вини продавця. Неможливо знати, що чекає котеня в новій сім’ї, чим його годують, де воно спить і ходить в туалет. Не всі котенята можуть витримати недбайливе ставлення нових господарів, особливо, якщо мають слабеньке здоров’я. Ринок усиновлення кошенят потрібен, але нехай покупці відповідальніше ставляться до потенційно своїх чотирилапих улюбленців при купівлі і утриманні.