Тернопіль – студентське місто. Воно неодмінно зачарує кожного, хто ступить на його предковічну землю, пройде затишними вуличками й відчує дух вільнодумства молоді. 

31 серпня у трьох тернопільських університетах – ТДМУ, ТНЕУ та ТНПУ відбулися урочистості – Посвяти студентів у першокурсники. З початком нового навчального року майбутніх медиків, економістів та педагогів привітав міський голова Сергій Надал, – розповідає прес-служба міської ради. 

Звертаючись до присутніх, очільник Тернополя зазначив, що сьогодні для усіх присутніх – символічний день. Адже в останній день літа вони роблять перший крок у доросле життя, а вже завтра розпочнеться нова пора життя.

«Попереду у вас нові знання, знайомства та враження. Я бажаю вам бути успішними та наполегливими. Бо якщо будете успішними ви, то буде успішне наше місто та країна., – зазначив Сергій Надал. – Будьте активними учасниками громадського життя міста, ставайте учасниками громадських організацій, адже завдяки ініціативам молоді місто реалізовує багато цікавих проектів, змінюється на краще».

Також міський голова ще раз привітав ректора ТНПУ ім. В.Гнатюка Володимира Кравця, який цього року став «Почесним громадянином міста Тернополя».

Довідково:

Головні віхи історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка:

1620 р. В м.Кременці створено братську школу, яка вела підготовку вчителів для початкових класів інших братських шкіл.
1637 р. На базі братської школи відомим просвітителем Петром Могилою братську школу було реорганізовано у Кременецько-Богоявленську колегію, завданням якої стала підготовка вчителів для братських шкіл Волині.
Друга половина XVII ст. Після відходу м.Кременця до складу Речі Посполитої на місці Кременецько-Богоявленської колегії з’являється єзуїтський колегіум, в якому велась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл.
1773 р. З проголошенням папою Климентом XIV булли про скасування єзуїтського ордену єзуїтський колегіум у м.Кременці було закрито. Пізніше у приміщеннях колегіуму функціонували підокружна, а з1783 р. окружна світські школи, остання з яких готувала вчителів.
1805 р. На базі приміщень колегіуму Указом російського царя Олександра І відкрито вищий навчальний заклад – Волинську гімназію вищих наук.
1818 р. Волинську гімназію реорганізовано в Кременецько-Волинський ліцей.
1833 р. Кременецько-Волинський ліцей після розгрому революційного польського руху закрито. В його будинках було розташовано Волинську духовну семінарію.
1902 р. на базі Волинської духовної семінарії створено Волинське єпархіальне жіноче училище, яке вело підготовку вчительок для початкових шкіл.
1920 р. Наказом головнокомандувача польською армією Ю.Пілдсудського від 27 травня юридично відновлено Кременецький ліцей. При ліцеї створено учительську семінарію (6 курсів, 86 хлопців і 120 дівчат) та гімназію ім. Т.Чацького.
1935 р. Учительську семінарію ліцею реформовано в Педагогіум.
1937 р. Відкрито педагогічний ліцей, у якому на 1939 р. функціонувало 20 навчальних закладів. І це не рахуючи бібліотеки, кількох інтернатів та мережі господарських об’єктів.
1940 р. Постановою Ради Народних Комісарів від 15 квітня на колишній ліцейній базі відкрито учительський інститут, в якому вперше заняття розпочалися українською мовою.
1942-1944 рр. Під час Великої Вітчизняної війни викладачі та студенти замінили аудиторії та книги на окопи та гвинтівки.
1944 р. У вересні Кременецький інститут було знову відкрито для студентів.
1950 р. Рада Міністрів України постановою від 4 серпня реорганізувала Кременецький учительський інститут у педагогічний.
1969 р. Педагогічний інститут перебазовано до м.Тернополя.
1973 р. Рада інституту прийняла Постанову про організацію факультету загальнотехнічних дисциплін (ЗТД).
1974 р. Наказом Міністерства освіти України № 478 ректором Тернопільського педінституту призначено доктора біологічних наук, професора Олександра Федотовича Явоненка.
1976 р. Міністерство освіти УРСР прийняло рішення про відкриття при Тернопільському педінституті факультету підготовки вчителів початкових класів (ПВПК).
1979 р. Знову було відкрито філологічний факультет, вже в Тернопільському педагогічному інституті.
1982 р. Ректором педінституту призначено Івана Миколайовича Бутницького.
1984 р. Ректором Тернопільського педінституту став Юрій Васильович Іващенко.
1988 р. Факультет підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін було перейменовано на інженерно-педагогічний (ІПФ).
1990 р. Природничий факультет розділено на два окремі факультети: природничий і географічний.
1990 р. Ректором Тернопільського державного педагогічного інституту істав Володимир Петрович Кравець.
1993 р. Створено нові факультети: історичний, іноземних мов та музично-педагогічний.
1997 р. Видана Постанова Кабінету Міністрів України № 555 “Про створення Тернопільського державного педагогічного університету”.
2004 р. Указом Президента України №957/2004 університетові надано статус національного навчального закладу.

Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського – вищий навчальний медичний заклад, що підтримує лідерство в медичній освіті та науці, динамічно розвивається і прагне стати престижним та потужним навчальним науково-дослідним центром підготовки високоосвічених фахівців, конкурентоспроможних на вітчизняному і міжнародному ринку праці, визнаних міжнародними професійними та науковими спільнотами, впевнених у затребуваності своїх професійних знань з боку сучасного суспільства.

Тернопiльський медичний iнститут заснований 1957 року вiдповiдно до постанови тодiшнього уряду УРСР вiд 12 квiтня. Першим директором (ректором) медичного iнституту став Петро Огiй, а проректором — Арсен Мартинюк. Рiшенням обласної ради видiлено два навчальнi корпуси та два гуртожитки. Клiнiчною базою стала мiська лiкарня, яка одночасно виконувала функцiї обласної лiкарнi. Водночас розпочалося будiвництво морфологiчного корпусу, обласної лiкарнi та ще одного гуртожитку. В iнститутi вiдкрито 19 кафедр, працювало 66 викладачiв, серед яких — 1 доктор наук i 17 кандидатiв наук. Науковцями інституту стали Костянтин Кованов, Ростислав-Юрій Коморовський, Анатолій Локай, Іван Ситник, Микола Скакун. Серед фундаторiв був i майбутній академiк Євген Гончарук.

В iнститутi органiзовано три курси, де навчалося 624 студенти: на I курс прийняли 210, на II i III курси зарахували вiдповiдно 120 i 224 студентiв, добровiльно переведених з медичних iнститутiв України, Росiї та iнших республiк тодiшнього СРСР. У 1959 році вiдбувся перший науковий форум на базi iнституту — виїзна конференцiя Українського товариства патофiзiологiв. У жовтнi 1960 року тут проведено VII пленум Наукового товариства хiрургiв України. Інститут запрацював як педагогiчний, науковий, лiкувальний, культурно-освiтнiй осередок областi.

У 1960—1961 роках введено в дiю морфологiчний корпус, завершено будiвництво основної клiнiчної бази iнституту — обласної лiкарнi, введено в дiю обласну полiклiнiку. В iнститутi вже навчалося 1360 студентiв, функцiонувало 30 кафедр, на яких працювало 148 викладачiв — 7 докторiв i 66 кандидатiв наук. Перший випуск 203 лiкарiв вiдбувся в червнi 1961 року. Згодом 8 осiб iз цього випуску одержало ступiнь доктора, а 19 — кандидата медичних наук.

Чимало нового в дiяльностi iнституту з’явилося і в наступні 1970-1980-тi роки. За першi 10 рокiв iснування iнституту побудовано 2 гуртожитки, вiварiй з лабораторiями. На базі інституту проводилися рiзнопрофiльні республiканські конференцiї. У 1969 році вiдкрито пiдготовче вiддiлення, яке функцiонувало до 1992-го і відновлене в 1997 році для іноземних громадян. Для оздоровлення студентiв i викладачiв у с. Більче-Золоте Борщiвського району в 1972 році побудовано спортивно-оздоровчий табiр «Берiзкa». У 1971 році завершено будiвництво спортивного корпусу, у 1989 — вiдкрито профiлакторiй. Від 1979 року в iнститутi, окрiм дiючого лiкувального, вiдкривається другий факультет — пiслядипломної пiдготовки лiкарiв, вiдкрито навчальнi музеї: кафедри бiологiї, кафедри анатомiї людини (вважається одним iз найкращих анатомiчних музеїв в Українi). У 1982 році почав дiяти музей iсторiї iнституту. До 25-рiччя інституту відкрилися новi гуртожитки на 1000 мiсць. В iнститутi на цей час навчалося понад 2500 студентiв, лiкарiв-курсантiв та iнтернiв. На 36 кафедрах працювало 310 викладачiв, серед яких — 27 докторiв та 207 кандидатiв наук. Третину викладачiв iнституту складали його випускники. У 1989 році відкрито Центральну науково-дослiдну лабораторiю.

Iз здобуттям Україною Незалежностi вiдкрилися новi можливостi для розвитку iнституту, входження його в ринковi вiдносини, в європейський освiтнiй простiр. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 липня 1992 року iнституту присвоєно iм’я Iвана Яковича Горбачевського. У 1994-му iнститут акредитований за IV (найвищим) рiвнем. Отримано лiцензiю на прийом 400 студентiв на медичний факультет. У 1995 — вiдкрито медсестринський факультет за спецiальностями, створено навчальний комплекс — медичний iнститут-лiцей (нинi Галицький коледж) м. Тернополя. 30 сiчня 1997 року Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України iнститут отримав статус медичної академiї. Від 1997 року при академiї функцiонує спецiалiзована рада iз захисту дисертацiй зі спецiальностей «Хiрургiя», «Нормальна анатомiя» (медичнi й бiологiчнi науки) i «Патологiчна фiзiологiя», від 2004 — «Педiатрiя, акушерство і гiнекологiя». У 1999 році академiя успiшно пройшла переатестацiю на пiдтвердження IV рiвня акредитацiї. У 2000-му вперше проведено прийом на фармацевтичний факультет, який розпочав пiдготовку провiзорiв, а від 2001 — клiнiчних провiзорів та провізорів-косметологів. Медсестринський факультет реорганiзовано у факультет бакалаврату i молодших спецiалiстiв медицини, у 2003 — реорганiзовано в медичний коледж. Від 1997 року на всiх курсах, а також у клiнiчнiй ординатурi, розпочалось навчання iноземних громадян, з цього ж року вони навчаються на пiдготовчому вiддiленнi.

У 1998 році заново вiдремонтовано, обладнано i реорганiзовано у спортивно-оздоровчу базу для вiдпочинку студентiв i викладачiв колишнiй спортивно-оздоровчий табiр «Берiзка». У 2001 — придбана нова спортивно-оздоровча база «Червона калина» у Теребовлянському районі.

За підсумками рейтингової оцінки всіх видів діяльності у 2000 році академія посіла третє місце серед вищих медичних навчальних закладів України IV рівня акредитації. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року на основі наказу МОЗ України від 2 грудня 2004 року академію реорганізовано в Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського.

За останні 15 років кардинально зміцнена матеріально-технічна база університету: комп’ютеризовано всі кафедри, бібліотеку з 4 читальними залами і філіалами на всіх клінічних кафедрах та в навчально-наукових інститутах, організовано комп’ютерний центр, 39 комп’ютерних класів з виходом до мережі Інтернет. Створено видавництво «Укрмедкнига» з власним поліграфічним комплексом. Університет є співзасновником і видавцем 12 всеукраїнських наукових журналів, 10 з яких визнані МОН України; випускаються обласні газети «Медична академія» та «Університетська лікарня». Створено лікувально-діагностичний центр із стоматологічною поліклінікою, у складі якого відкрито сучасний Центр дентальної імплантації — третій після Києва і Львова, перший в Україні, створений на базі навчального закладу.

У 2010—2011 роках реконструйовано, оснащено і відкрито п’ять університетських навчально-практичних центрів первинної медико-санітарної допомоги в селах області. Крім цього, в одному із сіл розпочато реалізацію ще одного пілотного проекту — створення навчально-практичного центру з догляду за людьми похилого віку, спираючись на досвід, отриманий під час стажування викладачів університету в Нідерландах.

Тернопільський національний економічний університет – це елітний та сучасний освітній заклад, де панує академічний дух, наука, думка і воля – альфа і омега формування особистості. Університет стрімко розвивається, адже мистецтво жити – це жити з перспективою. Навчаючись у дусі конкуренції, випускники вищого навчального закладу стають лідерами та фахівцями високого ґатунку.

Вищий навчальний заклад заснований у 1966 році, коли в Тернополі було відкрито відділення фінансово-економічного факультету Київського інституту народного господарства. У 1967 році на базі відділення утворено факультет, у 1971 році – Фінансово-економічний інститут, а згодом Інститут народного господарства (1989 рік) та Академію народного господарства (1994 рік). 30 березня 2005 року навчальний заклад став університетом, якому 29 вересня 2006 року Указом Президента України було присвоєно почесний статус національного.

Тернопільський національний економічний університет – це добре згуртована команда, яка поєднує досвід і мудрість науковців, стрімкість і запал юнаків та дівчат. Це велика довіра і ще більша відповідальність, це суперечки і дискусії, тривалі наукові пошуки й успіхи. Це 863 науково-педагогічних працівників, серед яких – 88 докторів наук, професорів, 637 кандидатів наук, доцентів.

Звання «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) ТНЕУ» присвоєно 33-м визначним вченим України та світу, громадським діячам, лідерам бізнесу та адміністрації, які здійснили значний внесок у розвиток університету.

Вищий навчальний заклад – альма-матер для представників економічної еліти України, відомих державних діячів, топ-менеджерів, провідних спеціалістів, науковців – людей ерудованих, багатих духовно та національно свідомих.

Візитною карткою вищого навчального закладу є бібліотека. Фонд бібліотеки становить понад 500 тис. примірників українською та іноземними мовами, в тому числі наукової літератури понад 206 тис., навчальної понад 277 тис., авторефератів понад 5 тис., 504 дисертації, 2116 CD-дисків. Працівники бібліотеки працюють над створенням репозитарію праць викладачів університету. У системі є 9131 повнотекстова праця науковців університету.

Джерела інформаційно-бібліографічного пошуку представлені системою каталогів і картотек. Обслуговування користувачів бібліотеки зорієнтовано на пошук інформації в електронному каталозі, база даних якого становить 304718 записів.

На сьогодні комп’ютерний парк ТНЕУ налічує близько 1500 одиниць. Комп’ютери використовуються як в адміністративних цілях (деканати, кафедри, відділи, центри), так і в навчальних (навчальні лабораторії при факультетах, бібліотеки). Усі вони об’єднані в одну корпоративну мережу, що включає в себе філії за межами Тернополя. У Тернополі всі корпуси мають доступ до мережі Internet. Із розвитком нових інформаційних технологій університет вдосконалював свій підхід до навчання, зокрема, надаючи студенту можливість використовувати свій вільний час для подальшого самовдосконалення та реалізації свого потенціалу.

Однією з найважливіших умов успішного функціонування будь-якого вищого навчального закладу, у тому числі і Тернопільського національного економічного університету, є ефективний обмін інформаційними потоками між підрозділами університету, тобто наявність системи якісного документообігу та автоматизованих систем збору й обробки даних. У Тернополі всі корпуси ТНЕУ з’єднані між собою високошвидкісними волоконно-оптичними лініями, що забезпечує передачу даних між ними 1 Гб/с (гігабіт за секунду). Крім того, всі комп’ютери підключені до мережі Інтернет, швидкість якого в університеті становить 500 Мб/с (мегабіт за секунда). Інтернет послуги надають 3 незалежних провайдери. Введено в експлуатацію 2 потужних маршрутизатора Juniper.

На базі Тернопільського національного економічного університету працює Центр підготовки офіцерів запасу, який здійснює військову підготовку за програмою Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Юнаки отримують звання «молодший лейтенант» запасу, навчаючись в університеті.

Сьогодні вищий навчальний заклад – член Європейської асоціації міжнародної освіти (Нідерланди, 1999 р.), Європейської асоціації університетів (2007 р.), Великої хартії університетів (Magna charta, 2008 р.), партнерської програми для ВНЗ у сфері освіти з компанією «Base Group Labs» (2010 р.), яка є професійним постачальником програмних продуктів і рішень у галузі аналізу даних, Таллуарської мережі (2012), Мережі університетів прикордоння (2013), Міжнародної культурно-освітньої асоціації (ICEA), м. Чикаго (2014). 7-8 грудня 2014 року підписано Угоду про приєднання ТНЕУ до Мережі університетів Східної Європи за участю кращих ВНЗ України, Білорусі, Польщі, Грузії, Молдови, Румунії, Словаччини та Угорщини.

Загалом Тернопільський національний економічний університет уклав сімдесят три угоди з вищими навчальними закладами 23-х зарубіжних країн, з яких 47 – ВНЗ чотирнадцяти країн Європейського Союзу, а також Канади, США, Китаю, Білорусі, Казахстану, Молдови. Найбільше (22) угод укладено з ВНЗ Республіки Польща.

Наразі продовжується міжнародна співпраця ТНЕУ в рамках виконання 11-ти освітньо-професійних програм:

· Програми двох дипломів із:
Люблінським католицьким університетом, м. Люблін;
Університетом прикладних наук і мистецтв м. Дортмунда;
Вищою школою інформатики та економіки товариства «Знання», м. Ольшин;
· Програма підготовки PhD спільно з Технологічним освітнім інститутом Західної Македонії (Греція);
· Німецькомовна інтегрована навчальна програма з підготовки бакалаврів та магістрів на Українсько-німецькій факультет-програмі спільно з Дрезденським технічним університетом (Німеччина);
· Українсько-американська програма з підготовки бакалаврів на факультеті комп’ютерних та інформаційних технологій спільно з Університетом штату Мен (США);
· Англомовна програма з міжнародної економіки та туризму;
· Українсько-грецька програма підготовки магістрів з «бізнес-адміністрування»;
· Українсько-польська програма фінансів і страхування;
· Школа польського і європейського права;
· Бізнес-школа ТНЕУ спільно з Естонською школою бізнесу.