Архітектори і урбаністи на замовлення підприємців, які торгують поруч із залізничним вокзалом, розробили сучасну інвестиційну пропозицію архітектурного комплексу, який має замінити застарілі кіоски, які залишились у спадок з початку 90-х років. Проте, радикальна зміна архітектурного обличчя привокзальної території викликала двозначну реакцію в спільноті місцевих архітекторів та серед окремих громадських активістів. Громадськими протестами сьогодні нікого не здивуєш — у суспільстві існує тренд на критику «всіх і всього». Відсутність в країні реальних реформ і зубожіння населення, спричинене провалом економічної програми уряду, лише підігрівають градус незадоволення. Не секрет, що протестною активністю вдало маніпулюють окремі політики, підливаючи бензину в вогонь, щоб відволікти увагу громадськості від власних оборудок.

Впорядкування кіосків і стихійної торгівлі на привокзальній території було складним завданням, яке почало активно вирішуватись ще за часів Негоди і Кучеренка. Рейди міліції і податківців, перевірки санстанції і управління торгівлі міськради не давали жодного ефекту. Насправді, більшість торгових точок, якими обріс привокзальний майдан «кришувались» начальниками тих самих інспекторів, яких відправляли на перевірки. Договори оренди і договори сервітутів, після яких з’являлись різношерсті ятки, часто ставали технологією місцевої політичної корупції — правом торгувати на вокзалі розраховувались з цілими депутатськими фракціями поепедніх міських рад. Найбільше у цьому проявились депутати-бютівці, окремі їх питання продовження договорів оренди скасовувались у 2014 року депутатами каденції Надала.

На вокзалі заробляли всі, хто тільки міг. Обіцяли навести лад також всі, хто лише приходив до влади в місті. І показові дії для цього також час від часу демонстрували. Наприклад, Кучеренко створював кілька разів комісію, яка спочатку забороняла, а через кілька місяців знову дозволяла відкрити кіоск для обміну валют. Левківська міська рада активно дерибанила вокзальні точки між своїми групами впливу.

Першою претензією на цивілізоване вирішення проблеми захаращеного вокзалу стало зведення в лівій частині привокзальної території.

Дозвіл на початок її будівництва надав виконавчий комітет Тернопільської міської ради від 18.11.1994 року №178 п.4. В ньому сказано: «Надати в постійне користування земельну ділянку, площею 0,065 га по вул. Богдана Хмельницького СП «Гілея ЛТД» під будівництво їдальні-кафе з цілодобовим режимом роботи.

Дане підприємство отримало Державиний акт на право користування землею (Серія І-ТР № 002243 від 29.01.98 р.) на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради.

Сесія Тернопільської міської ради 16.01.1998р. видає дозвіл на початок будівельних робіт приватному підприємству «Кугуар», засновником якої був громадянин Гуцул. А вже 13 липня 1999 року інспекція архітектурного будівельного контролю Управління містобудування і архітектури Тернопільської міської ради видає дозвіл на початок робіт за номером 61/99. Будівля була введена у експлуатацію у 2001 році. Завдяки цьому, на початку 2000-х частина проблем стихійної торгівлі сяк-так була вирішена, залишилось навести лад у правій частині площі.

Роман Заставний мав інші пріоритети. Його цікавила боротьба з Щепановським і приватизація комунального майна, він боровся з сміттєвою кризою. Зрештою, кожен його крок критикувала «Свобода». Презентувавши власний інвестиційний проект забудови території вокзалу на Міжнародному інвестиційному форумі в ПК «Березіль» у вересні 2007 року, він отримав потужний спротив і відступив.

Проект реконструкції Привокзального майдану 2007р. за каденції Р.Заставного)

Сергій Надал, відчуваючи силу власної фракції, яка гарантувала йому швидке вирішення питань у сесійній залі, взявся за кілька проектів, яких не змогли потягнути попередники. Впорядкування привокзальної території почалось у 2011 році. Тоді з вокзальних підприємців не злізали перевірки муніципальної поліції і всіх можливих перевіряючих органів. Виявилось, що після корупційних хитросплетінь перших двадцяти ровів незалежності, по окремих об’єктах вже неможливо було визначити, хто має право торгувати і хто та які суми сплачує до бюджету. Величезні претензії були у санстанції та органів міліції, адже неприглядні кіоски стали магнітом, що притягував дрібний криміналітет та антисоціальних маргіналів — наркоманів, вокзальних повій та безхатьків.

Міський голова дав доручення службам міської ради підготувати пропозиції — як позбутись стихійної торгівлі, впорядкувати антисанітарію і застарілі архітектурні кіоски «в стилі ранніх дев’яностих», забезпечити гармонійну цілісність архітектурного ансамблю привокзальної території. Згодом було оголошено конкурс на пошук інвестора, який мав за власні кошти привести у відповідність торгові об’єкти і таким чином вирішити питання стихійної торгівлі біля вокзалу і на вул. Чорновола, забезпечивши продавцям альтернативу.

Під час конкурсу проектів дискутувалось питання продажу землі, на якій буде споруджений новий об’єкт у власність підприємцям. Позиція міського голови Сергія Надала була однозначно негативною — земля повинна залишитись у власності громади міста, підприємець буде щомісяця сплачувати за оренду.

Можливо, продаж землі дав би одноразовий прихід у місцевий бюджет значної суми, але тоді земля назавжди залишилась би у приватних структур — вони могли б після 2-3 перепродажів збудувати там все що заманеться на абсолютно законних підставах. Земля залишиться за міською громадою — а це регулярні надходження в бюджет міста від оренди і контроль забудівника щодо виконання взятих на себе зобов’язань.

(фото інвестпропозиції «Околиця». Підпис: Інвестиційна пропозиція ПП «Околиця» 2014р., підготовлена Львівським інститутом архітектури )

ПП «Околиця» перемогло у конкурсі, у результаті чого з ним було укладено інвестиційну угоду, у якій передбачено сплату коштів до міського бюджету і проведення благоустрою території Привокзальної площі. Також у даному об’єкті передбачене створення нових робочих місць та можливість для торгівлі дрібних торгівців, приїжджих з близьких сіл. На відміну від проекту 2007р. будівля буде зведена не на місці паркування автомобілів, а на місці існуючих кіосків.

«Розробником містобудівної документації цього об’єкту є Львівський інститут архітектури, – розповідає головний архітектор міста Василь Бесага. – Дані роботи було заплановано виконати для впорядкування навколишньої території, щоб забезпечити благоустрій, асфальтування, освітлення та облаштування належного заїзду для туристичних автобусів за кошти інвестора. Адже у нас єдине місто у Західній Україні, де немає такого заїзду і це створює проблеми з туристичним потоком. Також дуже важливим залишається питання наведення ладу з кіосками, автопричепами, які знаходяться біля залізничного вокзалу. Саме тому з підприємцями, які там торгують, була домовленість створити сучасний комплекс, де вони зможуть здійснювати свою підприємницьку діяльність, а також там же будуть передбачені місця для торгівлі сільськогосподарською продукцією».

Зведення сучасного торгового комплексу зіткнулось з непростими інженерно-інфраструктурними завданнями. Адже потрібно було провести додатковий захист інформаційної магістралі «Укртелекому». Забудівник спільно з інженерами-зв’язківцями розробив перелік додаткових заходів, які забезпечать безперебійну роботу телекомунікаційних мереж зв’язку.

Зведення торгового комплексу викликало незадоволення групи тернопільських архітекторів, які не погодились з розробкою Львівського інституту архітектури. Професійну дискусію підхопили ті підприємці, які втратили можливість продовжити багаторічні тіньові схеми привокзального краму і окремі громадські активісти.

Ряд громадських організацій виступили проти будівництва біля залізничного вокзалу. Їх позиція швидше є емоційним спротивом новому, аніж намаганням знайти альтернативу. Вуличні акції, в яких активісти підтримують одну зі сторін конфлікту, мало схожі на акції громадянського суспільства.

Міський голова зустрівся з архітекторами, підприємцями, громадськими активістами і запропонував їм погодити всі спірні моменти за столом перемовин. Проте, громадські активісти, схоже, на діалог не налаштовані…

Вероніка Царик