Тернопільська місцева прокуратура здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні розпочатому, за ч. 1 ст. 203-2 КК України (Зайняття гральним бізнесом).

“Сьогодні, 13 жовтня 2016 року, Тернопільською місцевою прокуратурою спільно з працівниками СБУ викрито сітку закладів, які займались незаконним гральним бізнесом на території обласного центру, – розповідає прес-служба прокуратури області. – Прокуратурою, СБУ та працівниками поліції проведено 13 обшуків у м.Тернополі та в одному з районних центрів області. Вилучено комп‘ютерну техніку. Тривають інші оперативні заходи.

Довідково:

Зайняття гральним бізнесом (ст. 203-2 КК):

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений порядок зайняття господарською діяльністю у частині законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу. Додатковими об’єктами злочину можуть бути визнані, зокрема, власність, моральність (залежність від азартних ігор призводить до складнощів у міжособистісних стосунках, виникнення думок про суїцид, зловживань алкоголем, розлучень, вчинення правопорушень тощо), громадська безпека (організація азартних ігор нерідко перебуває у сфері впливу організованої злочинності), здоров’я населення (потреба повсякчас відчувати азарт призводить до психічного захворювання під назвою “ігроманія”), нормальний розвиток неповнолітніх.

Об’єктивна сторона злочину виражається у зайнятті гральним бізнесом.

Відповідно до ст. 1 Закону “Про заборону грального бізнесу в Україні” гральним бізнесом визнається діяльність, пов’язана з організацією, проведенням і наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах або в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера. Організація азартних ігор може полягати у створенні і забезпеченні належного функціонування грального закладу і грального обладнання, підготовці персоналу, забезпеченні безпеки процесу гри, визначенні правил гри, контролі за отриманням доходів та їх розподілом тощо. Проведення азартних ігор – це безпосереднє їх здійснення, яке триває у часі та зумовлюється відповідними правилами.

Особи, які організовують і проводять азартні ігри, також можуть вчиняти шахрайство, у зв’язку з чим їх дії потребують кваліфікації і за ст. 190 КК. Суть шахрайства, пов’язаного з незаконними азартними іграми, полягає у тому, що винний з самого початку знає про те, що ставка у грі ніколи не буде отримана назад гравцем (тобто ніякий випадок чи вміння не врятують гравця від втрати свого майна), що через обман з боку винного до гравця ніколи не перейде призовий фонд, що винним буде створена така обстановка, щоб у жертви не виникало сумнівів, що програш відбувся саме з її вини чи через випадок, до якого не причетна винна особа (наприклад, під відповідну цифру в рулетці винний підкладає магніт, і стрілка колеса зупиняється саме на цій цифрі” про що заздалегідь знає шахрай, бажаючи заволодіти ставкою гравця).

Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 203-2 КК,- спеціальний.

Передусім на підставі ст. 208-2 КК мають відповідати організатори азартних ігор, які здійснюють діяльність з метою створення умов для проведення азартних ігор та видачі виграшів (призів) їх учасникам. Оскільки законодавчим визначенням поняття грального бізнесу охоплюється у тому числі діяльність із надання можливості доступу до азартних ігор, виконавцями злочину, передбаченого ст. 203-2 КК, мають визнаватись також особи, які виконують розпорядження організаторів азартних ігор,- касири, круп’є, продавці, оператори, менеджери гральних залів тощо.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Із законодавчого визначення організатора азартних ігор випливає, що у випадку зайняття гральним бізнесом особою, яка є організатором азартних ігор, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину слід вважати мету – отримання прибутку. Видається, що така мета має бути закріплена у законодавчому порядку як обов’язкова суб’єктивна ознака аналізованого злочину незалежно від того, хто його вчиняє.