Фото з відкритих джерел «Продовольчий фронт» у тилу забезпечує бійців-земляків на передовій найсмачнішими стравами нашого краю — борщем і варениками. Сьогодні, мабуть, немає містечка чи селища, де б люди не долучалися до спільної допомоги землякам, які відстоюють нашу незалежність на сході країни.

Усіх об’єднали спільний біль і та страшна економічна ситуація в країні, через яку армія опинилася на межі виживання. Фактично розграбовану роками армію сьогодні утримують волонтери. Вони ж збирають усіма громадами кошти на найнеобхідніші речі, продукти. У Кривчому нещодавно почав діяти так званий «Вареничний батальйон» — так жартома самі себе назвали сільські господині. Якось жінки вирішили гуртом після роботи наліпити вареників і передати нашим хлопцям на фронт.

Волонтери з Борщева якраз наступного дня відправляли вантаж, і кривченські господині передали 13 пластмасових відер з варениками нашим бійцям. А згуртувала всіх до роботи сімейний лікар із Кривчого Олександра Володимирівна Сенюк. Допомогли у такому доброму почині жінкам сільський фермер Іван Соліляк та підприємці Арсен Гарин і Степан Яловега. В їдальні школи розгорнули толоку, на яку зійшлося 12 жінок. І закипіла робота. Олександра Сенюк займалася благодійною діяльністю ще в часи протистоянь на Майдані: у медпункті Київської міської адміністрації вона надавала першу медичну допомогу пораненим майданівцям. А тепер, уже в Кривчому, разом з односельцями організувала пошиття постільної і спідньої білизни для бійців. До цієї справи долучились Ольга Сергєєва та її син Петро, Марія Гродзік, Марія Олійник.

— Життя змушує нас займатися благодійними справами, — розповідає пані Олександра. — Не можемо залишатись осторонь проблем і бід, які посипались на нас звідусіль. У вінницькому госпіталі перебуває виходець із нашого села Василь Бобик. Його було важко поранено у бою під Щастям, він уже переніс десять операцій, стан ніби поліпшився. І мама хоче забрати сина додому. Чим могли, допомагали хлопцю, а тепер, думаю, в рідних стінах він одужає швидше. На передовій воюють наші земляки Андрій Михальчук, Богдан Ткач, Володя Герман. Щодня живемо з думкою про їх щасливе повернення.

Учителька й активна волонтерка зі Скали-Подільської Оксана Ундерко розповідає, що жителі селища створили «Борщову сотню».

— Ми, представники скалецької громади, перебуваючи у «глибокому тилу», теж не змогли бути байдужими, — зазначає пані Оксана. — Ще в листопаді дві родини: Наталія та Олександр Подворні, Галина та Ігор Лукаші — вирішили сушити і складати борщові набори для воїнів АТО. Далі до «першопрохідців» долучилися інші волонтери. Великим проривом у цій добрій справі був почин ветеранів ЗСУ військового містечка, котрі в орендованому приміщенні налагодили майже цілодобове різання і сушіння овочів. Справжні «бійці», незважаючи на свій вік та стан здоров’я, розгорнули цілий «продовольчий фронт» під гаслом «Нагодуй бійця борщем» і спільними зусиллями сформували близько 740 борщових наборів. А от Наталія і Анатолій Дорожі на базі школи створили «міні-завод» з висушування і пакування овочів. Їм вдалося спакувати вже понад 1000 борщових наборів, зокрема завдяки волонтерам, котрі влилися до «Борщової сотні».

«Спочатку ми зносили овочі з дому, дещо закуповували, але досить швидко відгукнулися небайдужі жителі Скали-Подільської, навколишніх сіл, — на своїй сторінці у «Фейсбуці» зазначає, розповідаючи про роботу волонтерів, пані Оксана. — Тому упродовж майже чотирьох місяців ми не відчували браку овочів для переробки».