В кінці XIX – на початку ХХ століття у Збаражі із прокладанням залізничної колії, почали активно зводити нові житлові будинки.
Поступово почав формуватися новий планувальний елемент, який складався зі станційного будинку, привокзальної площі та вулиці ім. маршала Юзефа Пілсудського, що поєднувала вокзал з центром міста.
Поступово ця вулиця перетворилася на одну з найважливіших магістралей міста і була в основному заповнена двоповерховими цегляними будинками. Ці роки стали часом становлення в архітектурі міста сецесії та модерну, які виникли на противагу еклектиці – механічному використанню різних історичних стилів, де автори намагалися протиставити нову систему з мальовничою пластикою форм.
Одним із зразків цього стильового напрямку став будинок архітектурно-планувального бюро, який знаходиться по вулиці Михайла Грушевського, 18. Він був побудований власним коштом в кінці ХІХ століття як житловий. Власником будівлі був єврей Шпайзер – ветеринар Збаразького повіту. На першому поверсі знаходились аптека та клініка, а на другому – житлові приміщення.
У повоєнні часи будинок був заселений місцевими жителями. До 1984 року в ньому проживало 4 сім’ї. В середині 80-х років їх переселили у новий будинок в житловому районі АТП, а в приміщенні розташувалися ряд державних установ. З 1995 року будинок знаходиться в управлінні районного комунального архітектурно-планувального бюро.
Цей маленький будинок в центрі міста несе в своїй архітектурі відбиток національного відродження періоду XIX-ХХ століть, який в історії дістав назву «українського модерну».
Якщо цей будинок, як вважається (ким?), побудований в стилі “українського модерну”, то, очевидно, це – дуже “маленький” (“мінімалістський”) модерн. 🙂
А, можливо, він таким вважається лише з тієї простої причини, що його збудовано на замовлення і кошти “українського модернового” (‘l’art nouveau à l’Ukrainien’) єврея Шпайзера, чи тому, що в цьому будинку вже впродовж більш, як 20 років знаходиться “модернове” управління районного архітектурно-планувального бюро? 🙂 )
До речі, шедевром та першим (чи одним з перших!) будинком в стилі українського архітектурного модерну (УАМ) став будинок Полтавського губернського земства (1902-1909 рр.) за проектом архітектора В.Г. Кричевського. Зараз в ньому – Полтавський краєзнавчий музей. В Галичині одним з найвизначніших зразків в стилі “сецесія” став будинок страхового акціонерного товариства «Дністер» (1906р.) у Львові.
Що ж до самої назви стилю, то він колись носив назву “модернізований український стиль” і навіть “псевдо-мавританський”. Назва ж стилю “сецесія” (відокремлення, сепаратизм), як австрійський різновид франко-бельгійського “ар/арт нуво”, використовувалась в Німеччині, Австрії, яка походить від назви спілки митців з міста Відень “Wiener Secession” (або Sezession), а також в Угорщині, Польщі, на західних землях України (Галичини, яка тоді була в складі Австро-Угорської імперії), в Чехії.
N.B.: Якщо ж уважно придивитись до будинків в стилі УАМ, зокрема, в Полтаві та Львові і порівняти їх з цим, що на фото, то він – лише бліда тінь УАМ. Якщо й, взагалі, там можна побачити хоча б якусь “тінь”. Звісно, для підйому місцевого (чи містечкового?) патріотизму він, схоже, має якесь значення, а також зіграв і, мабуть, ще зіграє певну роль … для “широкого кола людей вузьких поглядів”, але не більше, ніж… . 🙂