Вчора не стало відомого тернопільського радіоведучого, людини, яку знали, любили і поважали тисячі. Не втамовуючи болю втрати, тернополяни у соцмережі писали щирі слова, щоб віддати останню шану своєму другові та розповісти усьому світу, яким він був…
“І знову свічка на сторінці… Болить. Щемить.Не віриться!
Такі , як він не просто ЙДУТЬ.
ТАКІ залишають слід: в дітях, в друзях, в справах…
Світла пам’ять, друже!”
“Коли хочеться поставити когось у приклад, хто за життя не зробив жодного разу підлості, завжди згадую тебе.
Прощавай!”
“Що може бути на думці, відколи довідалася, що не стало Сергія Камінка…Не вірила, перевіряла повідомлення…. Ми не були супер близькими друзями, швидше колегами, але завжди підтримували гарні людські відносини. ВІн прийшов до нас на “Радіо ТЕрнопіль” і одразу став своїм…
Нині не можу знайти собі місця.
Звертаюся до усіх, хто знав Сергія, – найкращим проявом пам’яті про нього стане наша спільна турбота про його діток! Не залишмо їх наодинці із горем..”
“Людина з великої букви. Назавжди залишитесь як позитивна та щира людина, а головне – справжня. Не віриться в те що сталося..”
“Тернополяни завжди пам’ятатимуть його вагомий внесок у громадській та політичній сфері, а також активну життєву позицію. На жаль, страшна хвороба не дала Сергію Приходьку шанс продовжувати земне життя та далі працювати на благо Тернополя..”
“В’ячеславович,чесно я на разі не знаю шо ще написати,я просто хочу подякувати Вам за те,що Ви вміли-завжди бути поряд людини,яка того потребує…всі знали і я впевнена, що багато хто підтвердить,що якшо попросити Ви шукали будь-який шлях,але допомагали…без Вас буде дійсно сумно,бо Ви це наш позитив,наш Камінко…”
“Не встигли…
Сергій — ціла радіо-епоха… Я не знаю, чому так сталось, що про хворобу дізнались так пізно, чому він не пожив ще трохи, можливо, назбирали би грошей і пересадка продовжила його життя. Було зрозуміло, що ситуація складна, але друзі Сергія робили все можливе, хотілось вірити в краще…
Його знали тисячі людей, любили ефіри, поважали його. Здавалось, що це є своєрідним оберегом, що така людина не може просто отак померти, що просто не дадуть…
Люди, бережіть себе, пильнуйте за своїм здоров’ям… І жертвуйте гроші. Часом здається: чим там поможуть мої 50 гривень, але коли по 50 складуться тисячі…
Не хочеться вірити у сумну звістку..”
“Все має свій початок, але все має і свій кінець. Якщо міряти роками, то ми подих і вимірі вічності.
Сьогодні не стало Сергій Приходько-Камінко. Немає слів. Остання з ним зустріч була для мене холодним душем. Запам’ятався погляд Сергія, перед тим, як ми сіли по авто і роз’їхались, як тепер можна сказати, назавжди.
Друже, нехай земля Тобі буде пухом. Царства Тобі небесного!”
“Ті посиденьки у нас вдома на кухні завжди в моїй пам”яті!
Як і кожна наша спільна “Среееда” проведена у тебе вдома!
Спасибі тобі за твою хазяйновитість і гостинність!
Спасибі за твоє щире і дружнє “Вольооошини!”
Спасибі за приклад відданого батька для своїх дітей!”
“Пішов з життя Ти дуже рано,
Ніхто не міг Тебе спасти….
На серці в нас велика рана
Поки живі ми, з нами Ти!!”
“Світла пам’ять…помолимось, друзі, за душу Сергія Приходька (Камінка) (Сергій Приходько-Камінко)… на разі мені важко щось писати….просто не віриться…”
“Куди ти? Чуєш, куди? А як же наше з тобою “превед, креведко”? А як наші “среди”? А як же все решта? Ти не досказав, не дописав, не доробив… Але ж нам здавалось, що ми трохи виграли часу… Ми купили час. Ми трохи, на сантиметр, на міліметр наблизились до перемоги. Як же так?
Чувак, ми всі казали тобі всі ці останні дні “Тебе дуже любили. Тебе Дуже сильно Любили.” Друзі, сусіди, діти, оточення, глядач, слухач. Тому це на сто відсотків твоя пісня. Cause nothing compares, Nothing compares to you…
Ти дуже швидко відлетів. Надзвичайно. Ти лишив нас на надриві, в розгубленості, в шоці… Хай тобі там зверху буде добре..”
Не встигли…
Залишити відповідь