Кожних два дні житель села Ридодуби Чортківського району ходить по городі з пляшкою від пива. Збоку виглядає, що чоловік блукає між рядками бараболь із пивом. Насправді Ярослав запихає туди колорадських жуків. Потім колекціонує, – пише Про Те.

– Так, то було пиво. Випив пиво – взявся за жуків. Пляшка для того, щоби добре було тримати. Бутилка під руку – дуже зручно. Потім їх закриваю корком, консервую і складаю до колекції. Не маю де викинути. Сміття в селі не збирають. Збирали би пластик, забирали б і ту пляшку. А так – стоять екземпляри вдома.

Жуків Ярослав збирає кожних два дні.

– Поки свіжі вилазять «шахтарі», то я одних забираю, а другим даю можливість вилізти з «шахти», – додає. – То вже моя друга ходка полювання на полосатих монстрів. Їх в Росії називають георгіївськими жуками.

Коло хати маємо штирнадццять сотих, а бараболь десь шість з половиною є. Якщо польським методом, то можу їх за дві години позбирати. Цей метод означає швидко, бо в Польщі на роботі – все скоро і якісно. За раз назбирую десь півлітра жуків.

Є ще одна порада, як злапати того георгіївського жука. Берете стару картоплю, розрізаєте на повздовж, викладаєте в рівці і чекаєте. То як полювання на лева. А потім вони збігаються. Починають їсти, бо старі жуки все голодні з зими. Підходите до тої картоплі, збираєте їх, що хочете, те робите.

Отрутохімікатів від колорадських жуків Ярослав не купує.

– Хотів кропити, але трійло подорожчало – з такими цінами, як в Україні, сильно жуків не накропишся, – сміється. – Хіба сам впадеш межи ті рядки.

Кожного жука визбирати – нелегко. Тяжка робота, але то є своя земля. Треба робити на своїй землі.  Закликаю молодь не їхати за ту границю, бо ніц там доброго нема і ніхто вас там не буде поважати.

Ярослав три роки тому повернувся із заробітків. Працював на будові.

– Мій дідо так само емігрував в Америку, –  розповідає. – Так там і помер у Чикаго. Не повернувся. Тепер я на його землі.

Провів собі інтернет. Дивлюся на YouTube, як у світі вирощують овочі. Недавно бачив, як в Німеччині садять картоплю. Мене це дуже зацікавило. Там між полями дороги такі, що в нас навіть в обласному центрі нема таких доріг. Там – файно, асфальти, всьо підгорнено. З одного корча збирають майже відро картоплі. Але може там і хімія є – хто зна. Весь світ – в хімії. Я стараюся робити все, як дідо робив, старим способом. Щоб їсти натуральне і жити природно.