Справжній учитель прагне розвинути в учневі власного вчителя, інакше навчання втрачає свій сенс, – саме в такій короткій формі можна підвести підсумок більш як двогодинної розмови з нинішнім керівником дитячої хорової школи «Зоринка» міста Тернополя Анжелою Доскоч.
Наша зустріч двічі відкладалася через велику зайнятість Анжели, а коли ми нарешті зустрілися, то, непомітно для обох, проговорили вдвічі більше часу, ніж домовлялися. Життєвий і професійний шлях Анжели Доскоч настільки тісно переплетений з історією хорової школи, що відділити одне від другого майже неможливо.
Анжела Доскоч відноситься до тої рідкісної когорти людей, які одержимі справою свого життя. Це вже діагноз, − жартує Анжела, розповідаючи про свою роботу.
Молодою студенткою-другокурсницею педагогічного вузу Анжела прийшла в хорову школу і залишилася в ній на все життя. Тут вона зустріла свого Вчителя, який згодом став її чоловіком, другом, соратником, наставником і провідником у царині професійної майстерності й життєвої мудрості – Ізидора Олексійовича Доскоча, засновника, художнього керівника хору та директора хорової школи.
Хор «Зоринка» заснований Ізидором Олексійовичем ще в далекому 1980 році, хорова школа − в 1996. Впродовж усіх років керівництва хором, Ізидор Доскоч працював над створенням не лише дитячого колективу, склад якого постійно змінювався, але й формував викладацькі кадри. Анжелу Ізидор Доскоч запримітив не лише за її природню красу, але й через талант та невгамовне бажання постійно вчитися, вдосконалюватися, рухатися до нових вершин, а також за її любов до дітей. Можна бути хорошим професіоналом у своїй справі, але любити дітей – це щось таке, що не піддається цілеспрямованому формуванню, якщо не закладено в тобі від самого початку.
З часом Ізидор та Анжела стали не лише співкерівниками хору, але й подружжям, не дивлячись на велику різницю в віці. Анжела зізнається, що ніколи не відчувала цієї різниці. Охоче вірю, бо це був союз двох закоханих і одержимих спільною працею людей, які підтримували одне одного як у професійній діяльності, так і в сімейному житті.
Талановитий диригент крок за кроком, дбайливо й послідовно передавав усі свої секрети майстерності Анжелі, доручаючи їй для опрацювання з вихованцями складні твори з репертуару та залучаючи до адміністративної роботи.
Спільними зусиллями подружжя Доскочів вивели дитячий хор на всеукраїнський та європейський рівні. Народна хорова капела «Зоринка» за роки свого існування стала учасником численних концертів і фестивалів та переможцем й лауреатом багатьох вітчизняних й міжнародних хорових конкурсів.
Нині в репертуарі хору – класична, духовна музика, фольклор і твори сучасних композиторів. Діти опановують й виконують настільки складні твори, за які не завжди охоче беруться дорослі хорові колективи.
В чому секрет такого успіху, − запитую я Анжелу. Мабуть у тому, − зізнається вона, − що діти не знають, наскільки це важко. Окремі твори юні хористи можуть вивчити за один день. В практичній стороні пісенної справи діти-учасники хору дають «фору» навіть студентам музичних закладів.
Кілька разів під час нашої розмови ми поверталися до теми любові до дітей. Любов до вихованців – це і є той базовий компонент сталого успіху, який супроводжує хорову школу впродовж усього часу її існування. Діти відчувають цю любов і платять за неї сторицею. Правда, як стверджує сама Анжела, за двадцять чотири роки її праці в хоровій школі різниця в дітях різних поколінь стала досить відчутною. Нині рік навчання в школі йде головним чином на те, аби привчити маленьких зоренят до спільної праці в колективі. «Зірки» відсіюються в першу чергу, залишаються справді віддані «Зоринці».
Школа приймає на навчання всіх бажаючих дітей з шести років. Тут вчать не лише хоровому співу, але й музичній грамоті, грі на різних музичних інструментах. Весь період навчання органічно поділено на кілька ступенів, найвищим з яких і є власне виконавська та концертна діяльність у Народній хоровій капелі «Зоринка».
За роки свого існування «Зоринка» випустила сотні юних професіоналів-музикантів, шестеро з яких нині працюють у школі викладачами.
Анжела Доскоч із захопленням перераховує прізвища своїх випускників, які стали відомими виконавцями на великій сцені або сьогодні керують хоровими колективами, в тому числі й за кордоном. Наводить приклади, як інколи доводиться вирішувати не лише професійні проблеми, але й допомагати дітям та їхнім батькам у різних життєвих ситуаціях. Колектив школи – дорослі й вихованці – це одна велика родина, зігріта батьківською любов’ю та турботою керівників.
На початку цього року Ізидор Доскоч пішов з життя і сьогодні його справу продовжує Анжела Доскоч. Віднедавна дитяча хорова школа «Зоринка» стала носити ім’я Ізидора Доскоча. Що змінилося за цей рік? Мабуть стало більше «жіночого начала» в навчальній та виховній роботі, − каже, задумавшись на деякий час, Анжела.
Біль втрати відчутна як для Анжели, так і для всього колективу. Але, всупереч окремим «віщуванням», школа живе і розвивається. Колектив опановує нові жанри – цього літа, крім традиційних, вперше до репертуару додалася рок-музика. Попереду – нові твори, концерти і конкурси. Життя продовжується. Перебравши на себе адміністративні функції керівника школи, Анжела Доскоч залишається відданою справі свого життя, в основі якої − хоровий спів і любов до дітей.
Залишаю кабінет директора із твердим переконанням, що Анжела Доскоч просто приречена на любов, яка була, є й надалі буде в її житті, сповненому дитячих голосів, підвладних рукам талановитого диригента.
P.S. Коли цей стислий опис інтерв’ю з Анжелою Доскоч був готовий, натрапив у мережі на статтю про нейронауку співу. Як з’ясували дослідники, під час колективного співу мозок створює нові зв’язки між різними ділянками, що позитивно впливає на розумовий розвиток та приносить відчуття задоволення. Спів у групі, колективі сприяє спільному виділенню гормону щастя серотоніну та окситоцину, синхронізує серцеві ритми учасників. Хороші почуття, які ми отримуємо від колективного співу– це еволюційна нагорода за спільну працю. Численні дослідження переконливо доводять, що спів вивільняє ендорфіни і окситоцин, які, в свою чергу, позбавляють стурбованості та стресу, пов’язані з відчуттями довіри і колективної приналежності. Це приносить не лише естетичний, але й терапевтичний ефект. Тому спів – це еволюційно найкращий, практично безкоштовний та доступний для всіх спосіб розвинути свою інтуїцію, уяву й всі інші творчі здібності.
Ще одна хороша новина від дослідників і практиків хорового співу полягає в тому, що співати можуть усі. Тому співайте в своє задоволення і для власного розвитку та здоров’я! Співайте самі, співайте для своїх дітей, співайте з дітьми, друзями. Це зміцнює вашу ідентичність і здатність впливати на ваш світ.
Залишити відповідь