Богдан Хаварівський, який був одним із фундаторів Тернопільської організації Товариства української мови, лауреатом Всеукраїнських літературно-мистецьких премій імені І. Блажкевич та Братів Лепких, відійшов у вічність наприкінці липня.

Відомий тернопільський краєзнавець, голова обласної організації “Меморіал” імені В. Стуса, помер від серцевої недостатності. Проте, до останнього вів активне громадське життя, відвідував патріотичні заходи, які відбувалися в Тернополі.

Останнє прижиттєве фото Богдана Васильовича зроблено під час вшанування пам’яті закатованих більшовиками на початку Другої світової війни у Тернопільській тюрмі більше тисячі краян, останки яких покояться у братській могилі на Микулинецькому кладовищі.

Довідково:

Богдан Васильович Хаварівський (1 вересня 1948, с. Гумниська Теребовлянського району Тернопільської області, Україна — 26 липня 2016, м. Тернопіль) — український архівіст, педагог, краєзнавець, громадсько-культурний діяч, літератор. Член НСКУ (1992), НТШ (1994). Депутат Тернопільської обласної ради (1994—1998). Співзасник обласних організацій ТУМ (1989 р.), член правлінь обласних організацій «Просвіта» (1989) та Конгресу української інтелігенції (1995), голова обласного правління Асоціації українських словесників (1989), обласної організації «Меморіал» (2003—2016).

Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1972, нині національний університет). Працював учителем у ЗОШ с. Перепельники Зборівського району (1972—1973), ПТУ № 2 (1973—1974), старший науковий працівник ДАТО (1974—1977), викладав естетику в ПТУ № 3 м. Тернопіль (1977—1989) та педагогічну майстерність у Тернопільського педагогічного інституту (1989—1990, нині ТНПУ), начальник Тернопільського обласного управління освіти (1990—1992).

У 1992—2010 — директор Державного архіву Тернопільської області. Багато зусиль доклав для утворення і систематизації фонду громадських організацій, збереження документів періоду постання незалежності України, формування демократичних організацій, класифікації документів спадщини комуністичної тоталітарної системи. Започаткував каталогізацію існуючої бібліотеки ДАТО, створив велику бібліотеку діаспорної літератури, залучив до її формування ряд відомих у західній діаспорі вихідців із Тернопілля, зокрема історика, журналіста і громадського політичного діяча Василя Дідюка, який передав архіву понад 900 примірників літератури з власної бібліотеки й особистий архів.

Брав участь у влаштуванні виставок до пам’ятних і ювілейних дат видатних людей та історичних подій, організовував науково-практичні конференції.
Помер 26 липня 2016 року в Тернополі, похований 27 липня на Микулинецькому цвинтарі біля меморіалу жертв політичних репресій.