На мальовничій Волинсько-Подільській височині, серед зелених Медоборів, по ярах, горбках і видолинах розкинулося старе українське місто Збараж. Перша літописна згадка про Збараж, як укріплене городище Галицької землі, що розкинулося на мальовничій Подільській височині, на обох берегах річки Гнізна, належить до X ст.

Щодо походження назви міста єдиної думки немає. Одні дослідники стверджують, що слово “Збараж” походить від слова “збір”, аргументуючи, що тут руські князі збирали своїх воїнів, йдучи на рать. Тому автор “Повісті врємєнних лет” називає його “Збираж”. Інші думають, що назва “Збараж” походить від прасло­в’янського слова “бара” — заболочена місцевість. Перша згадка про Збараж з кінця XIV ст. розповідає про литовського князя Корибутовича, онука Ольгерда, який вибрав для поселення два міста в Галичині — Збараж і Вишнівець.

Окрасою Збаража є його замок, відзнятий з висоти польоту студією Steel Eggs.