Вперше про африканця, який називає себе “афробандерівцем”, в Тернополі заговорили, коли він зіграв на трубі Гімн України. Згодом Осман почав збирати кошти для бійців АТО. У його рідній країні військові дії тривали одинадцять років, тому про війну хлопець знає не з розповідей і дуже переймається нашим військовим конфліктом на Сході, – пише TernopilLIVE.

Осман пригадує, коли в Сьєрра-Леонe було неспокійно, їм допомагали волонтери зі всього світу, в тому числі – з України, а тому його обов’язок нині – допомогти Україні. Зізнається, що навіть думав про те, щоб поїхати на Схід і воювати. Та наразі збирає для фронту кошти за допомогою того, що найбільше любить, – музики. Спочатку Осман грав сам, переважно відтворюючи африканські мотиви, згодом познайомився з місцевими музиками і разом вони об’єдналися у гурт.
— Я пригадую Османа ще з підготовчого відділення, він вирізнявся з-поміж інших тим, що найбільшим його бажанням було вивчати українську мову, – розповідає директор Інституту міжнародних економічних відносин імені Б.Д. Гаврилишина, кандидат економічних наук, доцент Ігор Таранов. – А ще кожен студент, який навчається в ТНЕУ, має можливість виявити свої здібності й таланти. Як відомо, людина повинна гармонійно розвиватися, а тому ми залучаємо студентів до усіх заходів, що відбуваються в університеті. Якось, пригадую, проводили ярмарки, щоб допомогти воїнам АТО. Кожен підрозділ вишу старався привабити покупців чимось оригінальним. Тоді ми запросили Османа. Він виконав композицію на трубі, і звісно ж, усі звернули увагу. Опісля почали залучати Османа до інших заходів у ТНЕУ. Коли в нас був День університету, Осман виконував Гімн України і Гімн своєї рідної країни. А те, що студент грає, і таким чином збирає кошти для воїнів, навіть той факт, що українки подарували йому вишиванку, яку він з гордістю носить, свідчить про його велику пошану і любов до нашої країни.
Першим наставником та вчителем української мови в Османа була Тетяна Миколаївна Янкова, яка опікується підготовчим відділенням для студентів-іноземців у ТНЕУ.
— Осман приїхав до України, коли саме розпочалися події на Майдані. Він стежив за тим, що відбувається, і дуже болісно це сприймав. З перших же днів навчання виділявся тим, що виявляв особливий інтерес до української мови. Він наполегливо вчився, перепитував чи не кожне слово, – пригадує Тетяна Миколаївна. – Нині я в нього вже не викладаю, але він часто приходить і просить пояснити те, чого не розуміє, наприклад, особливості з відмінками, або проситься прийти на заняття до підготовчого відділення, щоб дещо довчити. Осман приїхав з країни, яка тривалий час перебувала в стані війни, тому дуже гостро сприймає події на Сході, буває, скаржиться, що в нього болить голова. Я його запитую: “Чому?” А він мені: “Бо думаю, переживаю, що в Україні відбувається, що вдома…”