«Яблучний Спас – літо йде від нас» – так говорить народна мудрість, хоча цього року літо, здається, промайнуло непомітно.
6 серпня православні християни святкують Преображення Господнє – одне з дванадцяти головних церковних свят, відоме в народі як Яблучний Спас, Другий Спас або Великий Спас. Цей день присвячений євангельській події, коли Ісус Христос на горі Фавор преобразився перед учнями, явивши божественне світло. Його обличчя засяяло, а одяг став білим, як сніг, символізуючи Його божественну природу. Ця подія нагадує про призначення Христа – спасіння людства через страждання, смерть і воскресіння.
За переказами, після спуску з гори Ісус наказав учням освятити яблука, що дало початок традиції освячення плодів. Яблучний Спас має глибоке дохристиянське коріння, пов’язане зі святом урожаю, яке відзначали наприкінці літа.
Яблучний Спас припадає на Успенський піст, тож цього дня віряни дотримуються не лише тілесного, а й духовного очищення. За традицією, освячують яблука, які символізують добробут, родючість і сімейну гармонію. Вважається, що якщо з’їсти освячене яблуко, загадавши бажання, воно обов’язково здійсниться.
Особливо чекали освячення яблук матері, які втратили дітей, і дочки, чиї матері померли, адже за повір’ям їм дозволялося їсти яблука лише після Спаса. У цей день забороняється виконувати важку роботу, лаятися, купатися у водоймах чи бажати зла. Вбивство комах вважається поганою прикметою, яка може принести нещастя.
Традиційно на Яблучний Спас ділилися їжею з нужденними та роздавали дрібні гроші бідним, вірячи, що це принесе щастя і достаток родині. Погода цього дня, за народними прикметами, віщує майбутнє: сухий Спас – до сухої осені, дощовий – до вологої, а ясний – до суворої зими.
Тернопільщина багата храмами, присвяченими Преображенню Господньому. Деякі з них є пам’ятками архітектури національного значення:
У Зборові церква Преображення Господнього (1801 р.) славиться чудотворною іконою Розп’ятого Спасителя, коронованою Андреєм Шептицьким у 1905 році.
Деякі храми зазнали утисків за радянських часів. Наприклад, у селі Шершенівка (Борщівщина) церкву 1901 року закрили в 1962 році, а спроба перетворити її на склад у 1986 році викликала спротив місцевих жителів, що призвело до сутичок і арештів. У селі Бурканів (Теребовлянщина) храм відбудували на місці зруйнованого в 1950 році.
Є також церкви, перебудовані з костьолів, як-от у Волиці та Ігровиці. Унікальні історії мають храми в Тернополі (Пронятин), Жилинцях, Заліссі, Бичківцях, Білобожниці, Городниці, Ренові та інших населених пунктах.
Яблучний Спас – це не лише свято врожаю, а й символ світла, віри та єдності. У час війни це нагадування про важливість солідарності та підтримки. Освячуючи яблука, молячись і згадуючи померлих, українці продовжують традиції, які зміцнюють дух і надію на мир.
Тож нехай Яблучний Спас надихає нас сіяти світло та добро, об’єднуючись заради спільного миру!
Залишити відповідь