На сайті “Главред” відбувся чат зі співаком, улюбленцем жінок та романтиком української естради Віктором Павліком. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому вирішив переспівати свої найвідоміші хіти в стилі хард-рок, як змінився український слухач за роки незалежності, чи на часі концерти та інші культурні заходи, коли в країні війна, чи готовий він іти служити в армію, якщо прийде повістка, а також чи спілкується зі своїми друзями та колегами по сцені з Москви зараз.

“Який із мене вояка? Я ніколи в житті не стріляв. Хіба що всі бігатимуть із гарматами, а я — між ними, але з гармошкою та співами”, — зазначив Павлік.

Dinka: Вікторе, зараз інколи говорять, мовляв, як можна розважатися, ходити в кіно, проводити концерти тощо, коли в країні йде війна. Наскільки це коректно і справедливо? Ви як думаєте, чи доречні культурні заходи у воєнний час?
Віктор Павлік: У всі часи народ вимагав хліба і видовищ. Пісня лікує душу, помагає жити. Можна по-різному трактувати концерти: для когось це розвага, для когось — цілюща сила. Ну, то давайте всі тоді одягнемо паранджу чи покінчимо життя самогубством — навіщо тоді жити?!

Ivann: Чи часто про вас щось вигадує жовта преса? Що було найбожевільніше? Дякую.
Віктор Павлік: Нема такого: я — людина не скандальна, тож “жовта преса” нічого такого собі не дозволяє. Єдине, що було останнє: подзвонили з “Комсомолки” і запитали, чи знаю я Дашу Астаф’єву, і попросили сказати пару слів до її дня народження. І написали від мого імені таке, що я би ніколи в житті не сказав…

Ivann: Вікторе, як вам живеться з прізвищем, так схожим на ім’я? Чи траплялися курйозні випадки, із цим пов’язані?
Віктор Павлік: Гарно живеться. Курйозні випадки, пов’язані з цим — та ні, ніколи не траплялися.

zin45:Якби отримали повістку, пішли б служити зараз?
Віктор Павлік: Думаю, ні, тому що вже відчуваю, що через вік — який із мене вояка? До того ж, я ніколи в житті не стріляв. Хіба що всі бігатимуть із гарматами, а я — між ними, але з гармошкою та співами.

zin45: Як ставитеся до своїх колег по сцені, що продовжують їздити виступати в Росію зараз?
Віктор Павлік: Ніяк — Бог їм суддя. Кожен чим хоче, тим і займається.

zin45: Як ви ставитеся до різного роду звань: народних, заслужених? Чи справді у нас їх отримують достойні люди завжди?
Віктор Павлік: Двояко. Ще кілька років тому дуже добре ставився до звань. Розумів, що так заведено, і так має бути. Хоча у світі нічого подібного немає. Є Стінг, Ерік Клептон та інші, але вони — не заслужені, а відомі і шановані в усьому світі люди. А раз у нас так повелося з радянських часів, то це нормально. Сьогодні ж вважаю, що це не є важливим, головне — бути патріотом своєї неньки.

zin45: Вікторе, у вас цікаве по-батькові – Франкович. Якщо можна, розкажіть про своє походження, своє коріння. Спасибі. Зінаїда.
Віктор Павлік: Моя бабця Юзя служила в польського пана. В 1938 році народився мій батько. Оскільки бабця служила в поляків, була наймичкою, то, народивши батька, сам пан дав йому ім’я — Франик. Батько мій — Франко Іванович. Як я казав, Іван Франко, тільки навпаки.

Arkadij: Вікторе, от скажіть, дружба і шоу-бізнес — сумісні поняття, чи це, як кажуть про театр, “клубок единомышленников”? Із ким із колег ви особисто у дружніх стосунках?
Віктор Павлік: Товаришую із багатьма, практично з усіма. Сказати, що хтось із шоу-бізнесу — мій близький друг, то ні… Та й взагалі, друзів справжніх не буває багато. Їх — один, два, три… У шоу-бізнесі це можливо, але мені здається, трапляється вкрай рідко.

Dinka: Пане Вікторе, у мене “літнє” запитання: де ви любите відпочивати, можете якесь хороше місце порадити?
Віктор Павлік: Звичайно, моє улюблене місце відпочинку — Туреччина. Тільки не сьогодні… Любив відпочивати в Криму раніше. Оскільки сьогодні ми не можемо їздити в Крим, до Туреччині нема можливості поїхати, то відпочиваємо на Дніпрі та у Карпатах.

polit_ua:Як ви ставитеся до виступів артистів на підтримку того чи іншого політика, що особливо поширено напередодні виборів? Чи варте воно того, щоб “засвітитися” на такій акції, а потім намагатися “відмитися” за те, що підтримав своєю творчістю не того?
Віктор Павлік: В мирні часи це було нормальним явищем, тому що це наша професія і обов’язок — співати для людей. Сьогодні ж потрібно дуже чітко розуміти, кого ти підтримуєш, а далі — як серце підказує, так і роби.

Economist:Чи вигідно і прибутково бути артистом в Україні? Вітчизняні артисти отримують “білу” зарплату чи “в конвертах”?
Віктор Павлік: Як коли. “В конвертах” — рідше. А чи вигідно бути артистом — не мені вирішувати. Я свято вірю в те, що Господь мене послав на цю землю робити те, що я роблю. Тобто співати. Тому це — моя місія і моя робота, і автоматично те, з чого я живу.

Dara: Пане Вікторе, за вашими спостереженнями, як змінився українських слухач за роки незалежності країни? Чи на краще змінилися його музичні смаки та вподобання, чи навчився він обирати якісну та справжню музику та пісню? Дякую!
Віктор Павлік: Так, однозначно так. Змінився на краще. Люди вже навчилися відрізняти якісну музику від ширпотребу. Гарне запитання.

Ajsidora:Як Вам твориться зараз, під час війни; чи знаходить це відображення у вашій творчості, або ж такі речі не варто увіковічувати в піснях?
Віктор Павлік: Хочу Вам сказати, що я не пишу пісень взагалі. Я їх тільки виконую. А там вже як Бог покладе на серце.

Джерело