Тернопільська письменниця Наталка Михно поділилася із друзями в Facebook доброю історією, яка трапилася з нею.
Наталка Михно на хуторі
“Сьогодні мала трафунок у себе на хуторі Знесіння …. Розгубилася, мабуть за років надцять, вперше…. Приїздить вранці авто…. звідти виходить чоловік…. Вітаємося, а він каже:
– Пані, я вчора весь день намагався зловити у вашому ставку рибу… Нічого. А зловилася вже пізно вночі , а я не хотів вас будити, то ото коропця вдома зважив…. Вийшло на 60 гривень. То я вам нині привіз гроші, а то якось не по-людськи не заплатити…. Ви ж годували ту рибину….
Я була, чесно, ШОКОВАНА…. Є ж у нас ЛЮДИ !!!! ( бо якщо розповісти як ми рибу пильнували минулі роки, то можна пригодницько-детективний роман написати :(“, – написала Наталка Михно.
Письменниця пообіцяла, що наступного разу того чоловіка чекає її книжка з автографом.
“А ви кажете: Та народ у нас КЛАСНИЙ !!!! Знаю, що кажу 🙂 І, як казали моя бабуня, “не єнзай на свій народ, бо ти така сама, як твій народ” !!!!ДЯКУЮ !!!!” – додала пані Наталя.
У 2005 році Наталка Михно видала першу книгу «Марево духу», в якій поряд з історією справжнього кохання описує древню історію Теребовлі. Друга книга виходить у видавництві «Джура» в 2008 році під назвою «Аристократи духу». Того ж року разом із своїм чоловіком Володимиром виїздить у знищене дощенту у 1950-их роках загонами НКВС село Знесіння, поселяється там жити серед лісу і озер, виритих на місці знищеного села, у екологічно чистому дерев’яному будинку, збудованому руками свого чоловіка. Тут вона пише третю книгу трилогії «Сила духу». 2009 року Наталка Михно видає свою четверту книгу — «Звільнення».
Залишити відповідь