Успішна бізнесвумен із Луганська Яна Шкуратова через війну переїхала до Тернополя і стала волонтеркою. За кілька місяців їй вже вдалося допомогти понад тисячі українських родин.

Про це йдеться у сюжеті “Сніданок з “1+1“.

Яна з власної ініціативи вирішила стати координаторкою кол-центру, а невдовзі, разом із іншими волонтерами, у Тернополі вона відкрила пункт соціальної допомоги. Одні люди приносять туди непотрібні речі, натомість інші можуть безкоштовно отримати одяг та взуття.

Пункт користується популярністю як серед переселенців, так і серед місцевих жителів. Сюди приходять не тільки отримати необхідні речі, а й просто поспілкуватися.

“Було багато негативної інформації про переселенців, – ми ділом показуємо, що ми талановиті, що ми працьовиті, що ми є ресурсом для місцевої громади, а не тягарем,” – зауважує волонтерка.

Жінка вирішила стати волонтеркою після того, як на власні очі побачила, що таке війна. Через неї Яна втратила майже все. Свій магазин, житло та друзі залишилися у окупованому незаконними збройними формуваннями Луганську. Разом із чоловіком Юрієм і сином Глібом вона покинула рідне місто і була змушена переїхати за тисячу кілометрів.

“Якби мені хтось сказав, що у твоєму місті буде отаке відбуватися, по твоєму Луганську будуть їздити БТР, його будуть бомбити – я би ніколи не повірила. Одного дня нам подзвонили і сказали: якщо ви хочете виїхати, то виїжджайте вже, бо о п’ятій годині закривається місто, ви не виїдете,” – розповідає Яна.

Виїхати із окупованого міста було непросто, але сім’я була сповнена позитивних емоцій. Яна з чоловіком приїхали у Тернопіль, де жила її рідня. Спочатку сім’ї переселенців допомагали з житлом волонтери, лише згодом Яна змогла дозволити собі зняти квартиру.

“Ми будували (у Луганську – ред.) двоповерховий будинок, чоловік сам його зводив, ми все старались зробити якнайкраще, бо то ми робили для себе, ми хотіли на другому поверсі дитячу кімнату,” – згадує Яна.

Зараз жінка налаштована оптимістично та вчить українську мову. Російською у Тернополі розмовляти не хоче принципово, хоч і каже, що її українська вимова схожа на “азірівку”.