Про те, як родина дивилися трансляцію з Пхьончхану та вболівала, розповіла мама Тараса – Наталія Василівна, вихователька тернопільського дитсадочку №13.

«Для нас – то радість безмежна, я дивуюся, як ви додзвонилися. Мій телефон зранку не замовкає. Цілу ніч не спали, всі сиділи перед телевізором, всією сім’єю – з чоловіком Михайлом, старшим сином Назаром та молодшим, Павликом. До речі, завтра у Павла 15 років, то такий подарунок отримав від свого брата Тараса.

Отож, десь о пів четвертої ранку, коли дивилися телетрансляцію, то серце завмирало після кожного вистрілу Тараса. Ми ж бачили, який то був сильний вітер, як оператори ледве тримали свої камери, як гнулися прапорці, як трикутники-відбійники котилися трасою, здуті вітром,  а тут – куля, це ж все потрібно було врахувати, аби влучити. І все «чисто», жодного промаху!

Син відстрілявся і  обігнав двох американців більш як на хвилину. Ми і плакали, і сміялися, і обнімали один одного, і дякували Богу, що дослухався наших молитов і підтримав у такий  момент Тараса. Це безмежна, велика радість. А як радів сам Тарас, ми з ним по «вайберу» розмовляли, то – радість невимовна», – емоційно розповіла пані Наталія.