Короста залишається одним з найбільш поширених паразитарних захворювань шкіри. У світі щорічно хворіють на коросту більше 300 мільйонів осіб.

Про це повідомляє Тернопільський обласний лабораторний центр.

У Тернопільській області короста також не рідкісне захворювання. Щорічно тільки офіційно реєструються сотні випадків, так, у 2014 році в області було зареєстровано 443 випадки, 2015р. – 340, 2016р. – 233, у 2017 році – 204 випадки. Причому, коростою хворіють всі вікові категорії, навіть діти до 1 року, протягом останніх 4-х років зареєстровано 17 таких випадків.

З коростою люди знайомі з незапам’ятних часів. У країнах Сходу коросту вже знали понад 4000 років тому. Перші описи цієї хвороби зроблені близько 2 500 років тому, згадки про неї є в Старому Завіті і працях Аристотеля. Добре відома короста була і в Стародавній Греції, де її, разом з деякими іншими шкірними захворюваннями, називали загальним терміном «псора», а також в Римській Імперії, де короста називалася «скабіес» (від латинського scabere – «розчісувати»).

Уже в період середньовіччя робилися припущення щодо паразитарного походження корости, проте підтвердити це вдалося лише після винаходу мікроскопа. В 1687 італійцями – лікарем Джованні Козімо Бономо і аптекарем Дьячінто Честоне був описаний зв’язок між мікроскопічним коростяним кліщем і розвитком симптомів захворювання в результаті зараження ним. Найбільш повний опис клінічної картини корости та методики її лікування зробив в 1844 р німецький дерматолог Фердинанд Гебра.

У сучасній науковій назві коростяного кліща, Sarcoptes scabiei var. Hominis, поряд з уже згадуваним видозміненим латинським «scabere», присутнє слово, утворене від двох грецьких – «sarсо» (м’ясо, м’якоть) і «koptein» (гризти, терзати), що пов’язано з прогризанням паразитом ходів в шкірі людини.

Цікаво, що коростяні кліщі вузько видоспецифічні: поряд з людським коростяним кліщем, є інші види, що викликають аналогічні захворювання у тварин (саркоптоз у собак, нотоедроз у кішок і т.д.). Зараження людини від тварин іншими видами коростяних кліщів хоч і можливо, проте розвитку захворювання, як при «людській» корості не відбувається: паразитуючи на невластивому «господарі», коростяні кліщі не проходять повний цикл розвитку (не спаровуються і не відкладають яйця) і незабаром гинуть, ознаки захворювання проходять самі собою.

Короста досить заразна. У більшості випадків зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворою людиною, контактно-побутовий спосіб зустрічається значно рідше.

Відзначено, що передача коростяних кліщів може відбуватися і при статевому контакті, через тривале зіткнення шкірних покривів партнерів – для того, щоб потрапити в шкіру здорової людини, цьому паразиту потрібно всього лише 15-20 хвилин.

Під час воєн, природних катаклізмів, голоду і соціальних потрясінь, що ведуть до погіршення умов життя, харчування і гігієни населення, а також при великій скупченості людей захворюваність на коросту різко зростає. Так, в роки війни від корости страждало до 30% населення країни. Також для корости характерна сезонність зростання захворюваності (у нас це осінь-зима), що пов’язано і з загальним зниженням імунітету у людей, і з кращим виживанням коростяного кліща в прохолодних умовах.

Оскільки коростяний кліщ проявляє активність і виходить на поверхню шкіри для спарювання в нічний час, в групі ризику для зараження коростою входять установи і колективи, об’єднані спільними спальнями – інтернати, цілодобові дитсадки, дитячі будинки, гуртожитки, казарми, в’язниці, лікарні.

Для проникнення коростяний кліщ вибирає ділянки тіла з найбільш тонкої і ніжною шкірою. Зазвичай це міжпальцеві проміжки на руках і ногах, внутрішня частина зап’ястя.

Далі область характерних висипань охоплює ліктьові згини і самі лікті, пахвові западини, зони під грудьми у жінок, пояс з пупком, пах, сідниці. У запущених випадках коростяний висип може поширитися на все тіло.

Характерною ознакою корости є поява помітних на шкірі коростяних ходів, які прогризають кліщі, в них же самки кліща відкладають яйця.

Саме вони, разом з коростяним висипом і сильною сверблячкою в області висипань, що посилюється в нічний час, вважаються клінічними проявами типової форми корости.

Інкубаційний період, від моменту проникнення кліща в шкіру до появи перших ознак захворювання, може тривати до двох тижнів. При діагностиці корости за первинними ознаками дерматологи часто припускаються помилок, плутаючи коросту з проявами алергії або укусами комах. Тому найбільш точним методом діагностики корости є зішкріб із шкіри з використанням 40% молочної кислоти) і подальше мікроскопічне дослідження отриманого матеріалу. Існують і інші лабораторні методи підтвердження корости.

Згодом окремі вузлові висипання при корості зливаються і покриваються корками, відбувається вторинне бактеріальне інфікування розчосів.

Сама по собі короста ніколи не проходить: цикл «дорослий кліщ-яйця-личинка-німфа-дорослий кліщ» може повторюватися нескінченно, необхідно не тільки знищити дорослих статевозрілих кліщів, але і не допустити розвитку молодих кліщів.

Раніше для лікування корости широко застосовувалася сірчана мазь. В даний час дерматологи частіше використовують емульсію і крем бензилбензоату, однак цей препарат може викликати відчуття досить сильного печіння при нанесенні на шкіру. За кордоном прийнято призначати при корості препарати перметрина, ця практика поширюється і у нас. Зручним у використанні і дуже ефективним засобом при корості є також аерозоль «Спрегаль», проте він досить дорогий.

Існує і ряд народних способів лікування корости, але без консультації з дерматологом їх застосування вкрай не бажано, щоб уникнути розвитку ускладнень хвороби. Можливе використання народних способів в комплексі з аптечними препаратами для зменшення свербежу та якнайшвидшого одужання, але тільки за погодженням з лікуючим лікарем.

Крім медикаментозної обробки висипів, хворому необхідно коротко підстригти нігті – під ними можуть знаходитися яйця кліщів. Потрібно також продезінфікувати весь одяг і постільну білизну хворого методом кип’ятіння протягом 10 хвилин з пральним порошком або ретельного пропрасовування. Якщо короста виявлена у кількох членів сім’ї, лікуватися їм слід одночасно. Прогноз при лікуванні корости сприятливий.

Крім типової корости, лікарі виділяють і інші види даного захворювання, що відрізняються клінічними ознаками. З них найнебезпечнішою вважається норвезька короста, яка розвивається у хворих при відсутності свербіння в результаті паралічів, порушення чутливості, цукрового діабету, прийому деяких ліків і ВІЛ-інфікування. Даний вид корости самий заразний і лікується тільки в стаціонарі.

Повторне зараження коростою можливо в будь-який час, імунітету після перенесеного захворювання не формується.

Профілактика зараження коростою зводиться до суворого дотримання правил особистої гігієни.