На презентації поетеса розповіла тернопільським гостям, що багато віршів збірки «Солов’ї з Шаоліня» та назва книжки з’явилися завдяки табору «Червонодібровська Січ», яка розташована у Глибоцькому районі Чернівецької області. Саме там жінка багато років тому працювала в якості виконувача обов’язків зв’язкової у пластовому таборі. В цій козацькій місцевості пані Таїсія написала вірш «Солов’ї з Шаоліня», який і дав назву поетичній книжці авторки.

— Ідея назвати книжку «Солов’ї з Шаоліня» в мене зародилася у «Червонодібровській Січі», яку заснували тренери Валерій Чоботар і Валерій Одайський. Коли я перебувала в Січі в якості виконувача обов’язків зв’язкової у пластовому таборі, то слухала, як Валерій Одайський розповідав діткам про історію місця, на якому була збудована Січ. Пан Володимир розповів нам, що якщо оперувати історією козацтва та української історії, то на цьому місці колись мала бути розташована своєрідна Хортиця. Якщо детальніше зануритися в історію східних єдиноборств, то це місце відповідає східному Шаоліню. Я тоді вперше почула від тренера, що цю лісисту місцевість  вони називають власним Шаолінем, адже влітку там водиться багато птахів, зокрема солов’їв, — поділилася Таїсія Наконечна.

Авторка наголосила, що після того, як почула від Валерія Одайського історію про місцевість, вона ознайомилася із додатковою інформацією про Червону діброву та значення слова «шаолінь». Виявляється, Шаолінь позначає не лише певне місце, а також шлях. Навіть шаолінські монахи говорять про те, що Шаолінь означає певну дорогу.

Поетеса зауважила, що книжка «Солов’ї з Шаоліня» – своєрідна рефлексія того шляху, який вона проходила за всі роки в поезії.

— Щоб ви знали, що робота в державній системі дуже «висмоктує», проте перебування у таборі великою мірою посприяло тому, що в мене з’явилося бажання творити, до того ж не тільки фізично. Саме завдяки пласту я спромоглася поставити собі багато важливих питань, на які мені вдалося знайти і відповіді. Задумалася над такими речами, як прагнення постійного самовдосконалення, безкінечного шляху, розвитку. Власне, коли я працювала зв’язковою, мені хотілося показати пластунам хороший приклад , адже дітям властиво рівнятися до своєї виховательки, — зауважила авторка.

Пані Таїсія також додала, що коли в неї розпочалися перші презентації поетичної збірки у рідних Чернівцях, інших областях України та контакти з новими людьми, у поетеси виникло враження, ніби вона біжить із закритими очима. Таїсія Наконечна наголосила, що перед кожною такою презентацією їй доводилося відчувати невеликий «мандраж». На щастя, зараз авторка менш емоційно сприймає кожну презентацію власної збірки та вільно «дивиться по боках».

Тернополяни