На парламентських виборах 2014 року було в моді запрошувати в партії учасників АТО. Якщо таких охочих не було, то існував механізм, як для партійців чи потрібних людей зробити “корочку”. Завдяки війні багато сумнівних облич пройшло до Верховної Ради.

Згадати хоча б хвилю скандальних публікацій після приходу у Верховну Раду комбата Семена Семенченка за списками “Самопомочі”. Якщо перед виборами його обличчя робили символом “АТОшного” обличчя партії, то після отримання мандата медіа заговорили про інші подвиги “командира”. У ЗМІ з’явилася низка публікацій, де розповідалося, ким насправді є Семенченко, які його реальні ім’я та прізвище, які терміни він встиг відбути до початку своєї політичної кар’єри і як насправді став “комбатом”.

Тож не дивно було почути обурене інтерв’ю командира другої штурмової роти Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” на псевдо “Барс” журналістам. Він засудив комбатів, котрі пройшли в парламент. “Барс” заявив, що вони отримали мандати на крові рядових бійців. ДУК “Правий сектор” має підстави обурюватися: його бійці не мають статусу учасників АТО, хоча перебувають у “гарячих точках” на передовій, а “ряжені” комбати-нардепи у стінах парламенту не можуть на законодавчому рівні відстояти права військових.

Слова командира роти нині актуальні. Адже “на носі” місцеві вибори і ситуація з АТО повторюється. Ті, хто хоч якось “засвітився” в зоні проведення антитерористичної операції, вкотре випробовують долю, щоби пробитися у місцеву владу. У Тернополі, до прикладу, імідж політика-військового вкотре примірює на себе ставленик “Самопомочі” Тарас Пастух. Його світлини на біл-бордах напередодні парламентських виборів-2014, як жартували неодноразово тернопільські ЗМІ, були надто “причесаними” та акуратно виставленими, як для зони АТО. Нині Пастух вкотре випробовує довіру виборців до образу військового та їхнє захоплення мужністю справжніх воїнів, котрі не відсиджуються у прифронтовій зоні, а ризикують життям на передовій. От тільки такі бійці не мають часу на піар та вибори: вони захищають державу. До влади же рвуться їхні “копії” у випрасуваних мундирах.