Завдяки проекту Medialab полиці бібліотеки для незрячих діток поповнються аудіо версією казок. Зараз назбиралося уже з десяток, а незабаром з’явиться навіть диск, який подарують Товариству сліпих. Авторами казок є тернопільські письменниці Валентина Семеняк та Ірина Мацко. Пише казки, які згодом озвучують й організаторка проекту Оксана Ратушняк, – пише ДОБА.

Оксана розповіла, що казки почала писати близько року тому. Перші не писалися саме для аудіоверсій, але, мабуть, це той випадок, коли опиняєшся в конкретний час в потрібному місці.

– Не можу сказати, що завжди про це мріяла, але до письма мала неабияку цікавість. Те, що мої творчі спроби мають можливість реалізуватися, та ще й в аудіоверсіях, швидше, збіг обставин, а, можливо, закономірний процес розвитку доброї справи, яку ми робимо в медіа лабораторії ПК “Березіль”. Саме в процесі записів та начитувань мій безкінечний потік фантазій виписався на папері казковими сюжетами.

Проект Medialab став поштовхом до написання наступних фантастичних чи дитячих сюжетів. У процесі запису казок в медіа лабораторії, Оксанка Нижник (диктор), запропонувала озвучити тексти Оксани Ратушняк. Спершу Оксана розхвилювалася, адже тексти були досить сирими. Перші спроби написання казок розпочалися зі споглядання на місяць і зірку.

– Одного тихого зимового вечора, спостерігаючи за мерехтливим зоряним небом, я задивилася на місяць й маленьку яскраву зірку навпроти. Хіба ж не це маленьке світило насправді осяює місяць? – не вгавала моя уява. Незабаром така дивна думка розрослася до цілої фантастичної історії про далеку планету Амор, на якій зникло світло.., – пригадує Оксана.

Проблем з ідеями в Оксани не виникало. Інколи, каже, просто хотілося б дивитися на життя простіше.

– Буває йдеш вечірньою вулицею, дивишся на ліхтарі, що ховаються поміж гіллям, а в уяві вимальовується ціла історія про велетенського коника стрибунця, який намагається заховатися в тіні дерев. Або ж їдеш тролейбусом, а за вікном, в зеленій гущавині між поодиноких будинків височіє високовольтна лінія. Та це ж Париж! — думаю, — а там живе життєрадісна, працьовита й дуже романтична мурашка, яка усе своє життя впевнена, що є французькою мадам. У вільний час вона навчає молодих панянок, у яких здавалось зовсім відсутні добрі манери, правил етикету. Не підозрюючи, що насправді знаходиться в провінційному містечку, де й не чули про таку країну як Франція, — розповідає авторка казок Оксана Ратушняк.

Надихають організаторку проекту й авторку казок природа та люди. Тому після історії планети Амор з’явилося ще багато казок: “Хмарка без опадів”, “Рибка Пенні”, “Казка про нечемного павучка”, “Промінчик сонця, який не встиг заховатися за обрій”. Працювати над викладом тексту, каже, ще доведеться багато, але сам процес написання приносить неабияку насолоду.

Загалом запис казки та зведення матеріалу триває декілька годин. Але є великі проекти, де залучені декілька дикторів, над ними працюють понад місяць. Особливо, якщо пишеться авторська музика. Сьогодні у Medialab зібралося уже десять записаних казок. З них формуватимуть перший диск. Він буде аматорським, – каже Оксана Ратушняк, – але записаний від щирого серця. На днях занесуть казки у Спілку сліпих. Надалі записуватимуть українські народні казки та, за бажанням, твори тернопільських авторів, або й українських письменників за їх згодою.

Записують казки охочі тернополяни: і дорослі, і малі за підтримки медіа лабораторії ПК “Березіль” та продюсерського центру “I Love Music”. Усі казки мають авторський музичний супровід, написаний звукорежисеорм Тарасом Сотулою. Можливість запису на сучасному обладнанні медіа лабораторія ПК “Березіль” має завдяки “Програмі Транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013” та за сприяння ГО “Молодіжний центр розвитку “МІСТ” та Британської Ради.

Долучатися до творчої спільноти Medialab можна у Фейсбуці.