Про особливості шоу «Розсміши коміка», пригоди у «Країні У», тернопільський гумор і народження жартів НашДЕНЬ розпитав у капітана найуспішнішої тернопільської команди КВК «VIP Тернопіль» Віктора Гевка.

– Вікторе, розкажіть, як у вашому житті з’явилася любов до сцени та жартів?

–  Насправді у мене не було вибору (сміється – авт.). Мій батько – директор будинку культури, а мама – методист будинку школярів. Тож інколи траплялося так, що у новорічному концерті я був і ведучим, і чортом, і принцом та ще й чоловіком Солохи. Молодь не дуже любила брати участь в концертах. Особливо хлопці цього соромилися. Оскільки мої мама і тато організовували всі свята, я не міг відмовитися від виступів. Сьогодні я їм за це дуже вдячний. Адже відтоді все почалося. Якщо у школі це було примусово, то коли пішов вчитися, почало не вистачати сцени. Тож спершу призвичаївся в університеті, а на третьому курсі зібрав команду КВК «Своя хвиля». Через два роки вже з’явилася «VIP Тернопіль».

– Як виникла ідея взяти участь в шоу «Розсміши коміка»?

– Організатори цього шоу – колишні «кавеенщики». Тож коли вони почали робити цю програму, насамперед зателефонували тим, хто бере участь в КВК, і запросили приїхати на  зйомки. Тому близько сімдесяти відсотків усіх учасників «Розсміши коміка» – з КВК. Ми також отримали таке запрошення. Спершу взяли участь всією командою, але це не принесло успіху. Тоді ми поїхали з Танею вдвох і змогли виграти.

– Чи допомогло шоу «Розсміши коміка» у вашій творчій реалізації? Чи зробило вас популярними?

– «Розсміши коміка» ­­­- топова передача. Дуже часто її транслюють у прайм-тайм. Тобто тоді, коли максимальна кількістю людей дивиться телевізор. Наприклад, ефір з нашим виступом вийшов у суботу перед Новим роком з повтором у неділю. Зрозуміло, що його побачили мільйони. Тому люди нас знають. Однак наша команда «VIP Тернопіль» стала відома не лише тому. Ще кілька років тому ми виступали у «Вищій лізі КВК» Олександра Маслякова, відзнялися у багатьох ефірах «Бійцівського клубу». Усе це разом дає результат. У «Країну У» ми потрапили саме через КВК. У цей проект відібрали кращих українських «кавеенщиків», тож ми раді, що також потрапили туди.

– Вікторе, де вам приємніше виступати – у рідному місті чи  за його межами?

– Немає великої різниці – головне, щоб була віддача від публіки і твої жарти розуміли і сміялися над ними. У Тернополі приємно, коли тебе підтримують земляки і ти бачиш, що їм подобається те, що ти робиш. У Києві приємно, що виступаєш по-українськи і людям близько те, що й нам у Тернополі.

– Як з’являються на світ ваші жарти?

– Це те, що ніхто не бачить, але на цю роботу ми витрачаємо дуже багато часу. Виступ триває 5-10 хвилин. Для того, щоб його підготувати, потрібні місяці і навіть роки. Ми завжди збираємось, придумуємо якісь жарти, мініатюри. І коли цього всього накопичується багато, обираємо краще.

– На кому перевіряєте свої жарти?

– О, багато людей через це страждає (сміється). Це рідні, друзі, співробітники. Хоча найважливіша думка редакторів – це справжні фахівці гумору, які працюють при кожній Лізі КВК, при  кожній передачі. Вони відразу ж можуть сказати, що смішно, що ні, який жарт вже був в історії, а який новий. Хоча зараз ми самі навчилися редагувати свої жарти і з абсолютно серйозним виразом обличчя оцінювати, що смішно, а що ні.

– Тобто у реальному житті ви не смієтеся з жартів?

– Зазвичай, ми сміємося із реальних ситуацій. А от до гумору ставимося особливо. Це побічний ефект нашої професії. Коли дивимось якусь комедію чи виступ, то відразу ж прокручуємо в голові, як це краще можна було б зробити, вигадуємо щось своє, оцінюємо. Ми практично не сміємося з цього. Коли ж бачимо жарти з якимись нестандартними поворотами, цікавою задумкою, яких глядачі, зазвичай, не сприймають зовсім, то починаємо з них сміятися. Це специфічний внутрішній гумор.

– Чи відрізняється гумор на Заході та на Сході?

– Так, є трохи. Хоча всюди багато талановитих та цікавих команд. На Сході люди трохи жорсткіші у повсякденному житті – на зупинках, у громадському транспорті. Ми відчули це під час гастролів у цих краях і також це простежується в їхньому гуморі. Хоча виступи «західняків» вони сприймають чудово. Для них це екзотика – українська мова, українські жарти…