У Тернополі є справжня матуся-героїня. Вона самотужки виховує  восьмеро діточок, та ще й тричі родила двійняток. 

Здавалося б що це старша, дещо змучена жінка, адже виховувати стільки дітей нелегко. Але ця матуся  молода, красива, усміхнена жінка. Отож, знайомтесь – Віра Буцер!

«Я народилась і виросла в Тернополі. Тут вивчилась, одружилась, народила старшу донечку Анну. Перший шлюб не склався, тож невдовзі вирушила закордон на заробітки, – розпочала свою розповідь жінка. –  Проживаючи в Німеччині, познайомилася із другим чоловіком. Він родом із Одеської області. Невдовзі народила йому сина, назвали Алєксом. Через деякий час повернулася додому».

Жінка зізналася, що одружитись вдруге не наважується. Тому із сьогоднішнім чоловіком живуть у цивільному шлюбі. «У нас так, як і у всіх, – то сваримось, то миримось. Чоловік живе в Одеській області, там допомагає батькам, і нам чим може також».

Коли Віра розповідала, якою несподіванкою для неї були її двійнята, аж заплакала. Для неї дітки – це подарунок Божий. «Перших двійняток народила в 2011 році. У моєї мами були двійнята, проте я не з них, тому й не очікувала такого подарунка. Я не могла натішитися своїми Іринкою та Валерією. Вони з’явилися на світ 7 березня, якраз у переддень жіночого свята, тож зробили мені найкращий подарунок у світі», – каже Віра.

Через кілька місяців жінка дізналася, що знову вагітна, і коли УЗД показало, що… двійня, вона дещо злякалася. Адже це доволі великий стрес для організму – два роки поспіль родити по двоє дітей. «Лікарі застерігали, виписали гору медикаментів. Я ж знала, що для діток головне – спокійна, любляча, задоволена життям мама». Відтак, 25 лютого 2012 року, у день народження своєї мами, Віра народила хлопчиків – Юліана та Степанка. А у 2013 році Віра здивувала тернопільських медиків, народивши третю двійню – дівчаток Валентинку та Любочку.

«Мене часто запитують, як справляюся зі стількома дітьми. Я ж відповідаю: якщо Бог дає, треба родити. Я – сильна жінка, і впевнена, що усіх їх поставлю на ноги, лиш би здоров’я було».

Насправді матерям, котрі мають одну чи дві-три дитини, важко зрозуміти, як це нагодувати, вдягнути, виховати вісім. Мені і самій це здається неможливим. Проте варто лише глянути на цю дружню сім’ю, як вони вечеряють, як старші дітки допомагають молодшим, матусі. «Моїй старшій Ані уже 15 років. Це моя перша помічниця. Четверо дітей уже ходять до садочка. Аня щоранку допомагає їх вдягнути, зачесати, часто відводить до садка, я ж залишаюсь вдома із наймолодшими, яким тільки два місяці». Це треба бачити, як з однієї квартири вранці виходять стільки дітей: Аня та Алєкс – до школи, Іринка, Валерія, Юліан та Степанко – у садочок. «Я доволі строга мама. Мої діти знають, що таке дисципліна, відповідальність та повага. Тож ніколи не вештаються без діла. Я б з радістю віддавала їх на різноманітні гуртки, проте в нашій околиці таких немає, а возити їх в інший кінець міста я не маю змоги».

Тож Віра самотужки привчає дітей до творчості. Вишивка бісером – їхнє сімейне ремесло. «Я дуже енергійна та емоційна людина, тож під час вишивання  відпочиваю, – усміхається жінка. – Почала вишивати і моя мама. Згодом зацікавилась вишивкою і донечка. Мені дуже до вподоби її перші роботи».

Усі стіни в помешканні Віри майорять гарними вишивками з бісеру. Найбільше вона любить вишивати образи, каже, що під час цього творчого процесу набирається сили, бадьорості та впевненості у майбутньому.

Усе, що їм потрібно – окреме помешкання. Невеличкий куточок, де б жили щаслива мати і її діточки. «Ми живемо у квартирі моєї мами. Тут небагато місця. Адже, окрім нас, дев’ятьох, тут живуть сестра із двома діточками і, звичайно, мама. Якби держава допомогла…», – тихо мовила жінка.

Джерело