Початок нового року для капітана чоловічої збірної України виявився складним – через отруєння тернополянин Дмитро Підручний змушений був фактично пропустити етап Кубку світу в Оберхофі. Але вже в Рупольдингу вболівальники побачили Дмитра в десятці найкращих у спринті. Повернення відбулось?
– Дмитре, на цьому тижні, тобі вдалось два досить непоганих старти. Судячи з твоїх виступів, можна сказати, що наслідки отруєння подолано?
– Думаю, що так, вже подолано. Навіть організм трішки очистився – можливо, через те зараз і біжиться трішки легше. Зараз почуваюсь добре і, думаю, що все вже позаду.
– Як ти сам оцінюєш два старти, що провів в Рупольдингу?
– Щодо спринту, то не зовсім готовий був ходом, швидкості відчутно не вистачало. Сьогодні вже біглось краще, навіть незважаючи на неідеальну роботу лиж. Падав свіжий сніг, і підготувати лижі під таку погоду вкрай важко. І я помічав, що в багатьох суперників лижі їхали краще. Те ж саме після фінішу сказали і Семенов з Примою. Я не хочу сказати, що нам їх погано підготували, але в таку погоду багато важить – просто вгадати зі змащенням. В підйом лижі працювали непогано, а на спусках у італійців, росіян, французів відчувалась перевага.
– Сьогодні минулорічний Рупольдинг не згадувався? (тоді в мас-старті Підручний був четвертим – прим. Є.Т.)
– Та ні. (Сміється) Вже рік минув. Звичайно, хотілося б на останньому колі також поборотись за більш високі місця, але сил поки бракувало. Не вистачило буквально на останній кілометр.
– Чого саме не вистачило? Можливо, Тар’єя Бьо у якості локомотива та подразника? 🙂
– (Сміється) Ну був молодший Бьо, який півкола просидів у мене за спиною, а на останніх метрах трішки відірвались з Еберхардом. На жаль, вчепитись за ними не вийшло. Ну а Тар’єя не вистачає – нехай повертається. (Посміхається)
– До третього рубежу в тебе залишались шанси на дуже високе місце. Що трапилось на першій стійці?
– Почав перестраховуватись, вицілювати, стріляти не в своєму режимі. Навіть по часу видно, що стріляв я на 7-8 секунд довше, ніж завжди. Змазав двічі – потім плюнув, швидко далі вістрілявся, а потім прийшов на останню стрільбу – відпрацював в режимі бах-бах-бах, і все влучив. А чому так робив на першій стійці – досі не розумію. Можливо, надто сильно хотів влучити. А на стрільбі лежачи трішки поспішив з третім пострілом.
– Хто був ініціатором рішення пропустити естафету?
– Я разом з тренером. Я відчував, що не зовсім ще був готовий для естафетного етапу. Потрібно було ще потренуватись, відчути свої сили. А в естафеті, думаю, я не зміг би пробігти так, як через два дні в спринті.
– Як вважаєш, ці зекономлені сили дійсно відіграли важливу роль в результаті спринту?
– Думаю, що так.
– А тепер за свій четвертий етап не турбуєшся? Віталій Кільчицький провів його насправді сильно… 🙂
– (Сміється) Ну зараз провів, а чи вдасться наступного разу? Це – біатлон. В мене немає жодних ревношів щодо четвертого етапу. Навіть простіше бігти другий чи третій – менше відповідальності, не так нерви впливають, та й чекати своєї черги стартувати менше. Тому, якщо Віталік потягне – най біжить, я не проти. (Сміється) Але чи зможе він повторити? Буває так, що одного разу ти на висоті, а наступного – переоцінюєш свої можливості. Думаю, в спринті з Кілею так і сталось: можливо, він був надто впевнений в своїх силах.
– Якщо б заздалегідь знав, що у всіх естафетах сезону, в тому числі і на чемпіонаті світу, наша команда посіла четверте місце, погодився б?
– (Замислився) На чемпіонаті світу – ні. Звісно, я не хочу сказати, що ми стали фаворитами естафет, але відчуваю спроможність команди позмагатись за медалі. Навіть в тому ж Рупольдингу – забери у хлопців один-два запасних, і вони могли спокійно заїжджати на подіум. Так само – і в Поклюці: ми боролись до кінця й результати буди дуже щільними. Я думаю, в такому складі, як ми зараз є, ми можемо боротись і за вищі позиції.
– Володимир Бринзак у своєму інтерв’ю серед спортсменів, кому, можливо, потрібен буде певний перепочинок в Антхольці, називав і тебе. А ти як сам відчуваєш – тобі потрібна пауза, аби набратися сил, чи – якомога більше стартів для повернення кондицій?
– Поки що складно сказати. З огляду на те, як біглось сьогодні, можливо, й варто щось пропустити. Але, порадившись з тренерами, можливо, й нічого не буду пропускати взагалі. Навіть індивідуальну гонку, в такому випадку, буду стартувати. Тому що коли часто не стартуєш – пропадає впевненість, зокрема, в стрільбі.
– Про індивідуалку ти знов сказав з неохотою 🙂 Уявімо ситуацію, яка може бути цілком реальною, зважаючи на календар цьогорічного чемпіонату світу. Припустимо, за результатами спринту та переслідування тобі не вистачає очок для мас-старту й нобхідна індивідуалка. Побіжиш?
– На чемпіонаті світу?.. Ну, в Хохфільцені я з вірогідністю 99% буду стартувати індивідуальну. В Антхольці – ще поки під питанням, а на чемпіонаті світу, якщо все буде добре зі здоров’ям та якщо не витіснять партнери по команді, стартуватиму. (Сміється) Це – чемпіонат світу, де треба боротись за все, чіпляти найменший шанс, пробувати в кожній гонці.
– А як щодо чемпіонату Європи? Є змагання в Душніках в твоїх планах?
– (Зітхає) В моїх-то планах є, а от в тренерських – не дуже.
– Ти розчарований?
– Ну як сказати?.. Хотілося б стартонути. Все ж – чемпіонат Європи, де також цікаво спробувати свої сили. Але зі слів тренера я зрозумів, що в нього на мене більші плани на чемпіонат світу, ніж на Європу. Тому в Душніки поїдуть інші спортсмени.
– Минула вже майже половина сезону. За умови досягнення яких цілей ти скажеш, що сезон однозначно вдалий?
– Ну… щоб однозначно вдалий – це медаль чемпіонату світу, не важливо якого гатунку та в якій гонці.
– А умовно вдалий?..
– Для умовно вдалого вистачить подіуму на якомусь з етапів Кубку світу. А ще умовніше вдалий – фінішувати в топ-20 загального заліку.
– Діма, дякую за інтерв’ю і бажаю, щоб все задумане ти виконав для себе і ще трішки зверху – для найвідданіших вболівальників!
– Добре, буду старатись. Також хочу щиро подякувати вболівальникам – ваша підтримка завжди дуже нам потрібна і допомагає досягати більш високих результатів.
Залишити відповідь