Євген Заплетнюк, митрофорний протоієрей, ключар кафедрального собору Костянтина та Єлени міста Тернополя (УПЦ КП) про найкращі моменти 2016-ого року:

— У 2016 році найяскравішими позитивними подіями для мене стали події пов’язані зі служінням. Ось уже нове Різдво, а я досі пригадую, ніби це було вчора, неймовірну зустріч минулого Різдва та Нового 2016 року в колі пацієнтів наркологічного диспансеру. Багато людей, начебто «здорових», із великою долею іронії, навіть відрази та фізичної гидливості говорять про тих, хто перебуває там на лікуванні. Алкоголіків та наркоманів ми швидше  сприймаємо за злочинців, аніж за хворих, страждаючих і зранених. За увесь час мого служіння цим людям якось по-особливому було з ними саме на Різдво. Ми розмовляли, молилися, сміялися і навіть несміливо колядували! А ще ми з друзями привезли для них цукерки та мандаринки — неначе дітям. Це були неймовірні відчуття, можливість дарувати увагу, турботу та любов, бачити, що вони її цінують, потребують і реагують на кожне слово. Здається, більшість із них почали пити саме тому, що їм давно ніхто не казав, що їх люблять. Цукерка, якою кожного пригостили, означала для них щось значно більше. Часто, прощаючись із ними, по-дружньому обіймаю їх. Не можливо передати вражень від такого ритуалу. Іноді здорові, дорослі чоловіки плачуть, як малі діти.

Інший неймовірний момент року, що спливає на думку, — це літня подорож до Карпат. Разом із волонтерами, психологами Тернопільщини ми проводили спеціальні програми реабілітації членів родин загиблих в АТО. Зазвичай, наші зустрічі відбуваються в межах області, але цього разу ми вирішили зробити виняток і поїхали на кілька днів у Карпати. Це були кращі моменти не лише мого літа, але, напевно, всього життя! Згадані два епізоди пов’язані між собою тим, що на моїх очах відбувалося справжнє диво людського оновлення. Хворі зранені душі відпочивали від пережитого. Від таких людей вчишся того, що які б жахливі речі з тобою не траплялися, чорна смуга неминуче зміниться білою, а гріх, хворобу та страждання замінить Божа благодать та радість. Усе буде добре! Треба лише усе довірити Христу та трохи часу. Як у першому, так і  в другому згаданих випадках я хотів чимось допомогти людям, але, повертаючись додому, переконувався, що вони дали мені набагато більше.

Джерело: НОВА Тернопільська газета