Задум подарувати Тернополю «Випадкову зустріч» було втілено не за один день — раптова згода скульптора, а відтак тривалі зусилля Посольства США в Україні та Корпусу миру. Та пункт призначення цієї скульптурної композиції — один із скверів Тернополя, — на жаль, виявився проміжним. Дві металеві жінки побули тут разом лише трохи більше року…

Коли один із волонтерів американського Корпусу миру Джон Звожек працював у відділі екології Тернопільської міської ради, він показав каталог скульптур Стюарта Джонсона. Роботи вражали оригінальністю і простотою, ба ні, оригінальність, мабуть, була якраз у простоті. Усіх їх об’єднувала радість, усмішка, щастя — гасла життя і творчості відомого американця. Розмова завершилася пропозицією — чи не хотіли б тернопільські чиновники мати в місті одну із скульптур американського майстра.

Тодішній начальник відділу екології Олег Соколовський вибрав композицію під назвою «Випадкова зустріч», яка найбільше відповідає аурі міста, гармонійно вписується у його парковий ландшафт. Американському скульпторові надіслали багато краєвидів Тернополя. Він був просто захоплений красою «міста парків та гідроспоруд» і пообіцяв зробити все, щоб ця скульптурна композиція якнайшвидше була в Тернополі. До речі, американець вирішив розлучитися зі своєю найдорожчою роботою. Мистецьку цінність випадкової зустрічі двох жінок у парку Стюарт Джонсон визначив у 100 тисяч американських доларів.

Ініціатори «великого переселення» дуже сумнівалися, чи дозволить Конгрес вивезти цей мистецький витвір за межі США. А ще, окрім позитивного рішення нижньої палати парламенту, потрібні спеціальні дозволи ряду американських урядових установ. Та ось всі погодження є! І скульптурна композиція, яка знаходилася в одному з парків США, їде в Україну. Її оформляють як дипломатичний вантаж з уже меншою митною вартістю — 40 тисяч доларів. По дорозі «дві жінки» зупиняються в Польщі. З якихось джерел про це дізнаються урядовці Франції і просять скульптора привезти до них на батьківщину та встановити в Парижі. Джонсон відмовляє. Скульптурна композиція вирушає до Києва. Особи, близькі до мера Олександра Омельченка, висловили бажання залишити її у столиці. Та отримали вони те ж саме, що й французи, — відмову.

Нарешті робота відомого скульптора Стюарта Джонсона прибуває в Тернопіль. У березні минулого року її встановлюють в центральному сквері. Та у передвиборній каруселі-2002 скульптурну композицію «забули» поставити на баланс міста. Тому досі її офіційним отримувачем є фізична особа — пан Олег Соколовський. І ось прикра несподіванка. Мабуть, за випробуванням долі колишній начальник відділу екології міськради, який ініціював перевезення скульптурної композиції зі Сполучених Штатів до Тернополя, на світанку одного квітневого дня першим побачив зникнення «металевої жінки». Друга, за його словами, лежала поблизу і була готова до завантаження. Як виявилося, нерухомі постаті можуть зарухатися на видному місці за декілька десятків метрів від будинку міської міліції.

«Випадкова зустріч» збирала багато люду, вона була окрасою міста. І не випадково представники Корпусу миру висловили готовність виплатити 5000 американських доларів тій особі чи особам, хто підкаже слід злочинця. Та пропонують вони винагороду чи не востаннє. Бо коли в Україні зникнення скульптурних творів, картин, акти вандалізму щодо пам’ятників стає звичним явищем, то мало хто із зарубіжних митців надалі забажає залишити тут свій витвір. Подарунки роблять не для того, щоб їх потім довго шукати…

Роман Якель «Дзеркало тижня» №17, 08 травня 2003, 00:00
Фото Андрія Панадюка