Тернопільський парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі — римо-католицький парафіяльний храм у Тернополі, що існував із 1908 до 1954 року у центральній частині міста.
Тернополянин Тарас Циклиняк поділився у Facebook фото будівництва костелу. “Бульвар Шевченка. Будівництво Парафіяльного костелу до 1908 року”, – додав він.
Історія будівництва розпочалася із створення у 1897 році комітету, який почав збирати добровільні пожертви. Організовувано доброчинні концерти, фестини. Кошти тільки на «скелет» будови і два вівтарі сягали 250 тисяч корон. Планувалося, що 200856 корон надасть міська влада, 104285 корон буде покрито за рахунок конкуренції — спеціального податку на будову, а 123000 корон надійде від добровільних пожертвувань. У вересні 1904 року освячено наріжний камінь будови. На велелюдну церемонію прибули процесії з навколишніх сіл: Білої, Довжанки, Домаморича, Дичкова, Великого Глибочка, Іванівки, Курівець, Кутковець і Пронятина. Керівництво усіма роботами на будові костелу взяв на себе залізничний інженер Стефан Невґофф. Роботи велися досить жваво. Щоб зробити споруду міцнішою і легшою, застосувались цікаві технічні рішення. В травні 1908 року газети повідомили про освячення хреста на куполі храму, офірованого Марійською дружиною пань. У листопаді того ж року міська рада закупила за 3000 корон вівтар з гербом.
11 листопада 1908 року відбулися урочисте посвячення парафіяльного костелу і офіційний перехід парафії із домініканського костелу (нині Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці) у новозбудований. Дзвони освятили напередодні. Дедалі багатшим ставав інтер’єр святині. У 1909—1910 роках отримано щедрий дар від Людвіка Пунчерта — мармурові статуї розп’ятого Ісуса Христа і Матері Божої. У 1911 році фронтон споруди прикрасив ще один прекрасний дарунок — мармурові статуї євангеліста Івана і святого Йосифа роботи відомого львівського різьбяра Петра Войтовича. 1912 року в бічній капличці поставлено чудові ясла-шопку. Їх автор — художник Бернард Яросевич, викладач Тернопільської реальної школи. У час Першої світової війни костел зазнав руйнувань. Але «рани» швидко залікували. У 1933 році освячено головний вівтар. Проектував його львівський інженер — художник Вавжинець Дайчак. Різьбу виконувала різьбярка Яніна Райхерт, допомагав її здібний художник-самоук, українець Назарко. Ось така історія народження цієї оригінальної споруди.
Залишити відповідь