Спогади Юліана Павліва, який народився у с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області в 1930 р. про жахливі подвиги НКВС на Заході України.

“Навесні 1941 року в селі Нараїв, як і в інших місцевостях, були масово арештовані представники місцевої інтелігенції, серед них і моя тітка Іванна, сільська вчителька. У червні 1941 року з 19 заарештованих з нашого села отримали вироки четверо, з них 3 – до страти. Утримували в’язнів у Бережанах.

З початком війни село чекало повернення політв’язнів. Замість цього пішли чутки про страшні катування у в’язницях. У перших числах липня родини відправилися в Бережанську в’язницю на пошуки близьких. Для безпеки жінки взяли і нас, підлітків 10-12 років. Там ми застали гори понівечених трупів у підвалах.

Залиті кров’ю камери і коридори. Кривава стежка вела у двір. Там вже лежали рядами винесені тіла, з обрізаними вухами, носами, почорнілими лицями. Через липневу спеку стояв страшенний сморід. Звучали плач, крики розпачу, прокляття.

Тітку Іванну ми знайшли на березі річки Золота Липа, біля замку, який НКВД використовував як катівню. Поруч були ще двоє чоловіків, хтось вже прикрив ковдрою їх голі понівечені тіла. Все тіло тітки від ніг до плечей було вкрите глибокими подряпинами. Лице чорне. Вийняли з рота ганчірку – язик вирвано.

Вище зап’ястя – наскрізні рани від ножа, живіт розрізаний від низу грудей, в статевий орган забита пляшка. Ще двоє дівчат з Нараїва були замордовані подібним чином. Інші тіла мали не менш страшні сліди знущань: вибиті очі, відрізані статеві органи, обрубані пальці, розтрощені голови.

Місцеві жителі розповіли, що протягом тижня навколо в’язниці ревіли двигуни тракторів, які не могли повністю заглушити крики катованих. Розшукували своїх рідних в основному по одягу.

Довго виловлювали тіла і з річки Золота Липа, куди їх скинули енкаведисти. Кілька кілометрів пливли вони у кривавій воді до греблі в селі Саранчуки, де страшні покалічені трупи виловлювали і ховали селяни. Невпізнаних ховали в загальних могилах. Багато замучені поховані в інших навколишніх селах.

Нараївці знайшли і поховали 12 закатованих односельців. Тіла ще трьох, засуджених до смертної кари, відшукали пізніше, восени, в закиданій камінням ямі біля Бережанського лісу. В одного з них, Павліва Т. Г., були обрубані ноги. Чотирьох так і не знайшли. 15 з 19 убитих політв’язнів села були у віці до 23 років..”