Бучач знаходився в самому центрі так званої “країни міст” (славнозвісної Гардаріки), як здавна називали в закордонних хроніках землі Придніпров‘я, Карпатської та Червоної Русі та Галицько-Волинського князівства через велику кількість дерев’яно – земляних укріплень, а пізніше і мурованих міст та фортець.

Тому навколо – багато цікавих архітектурних пам‘яток: в 2 км. на північ – руїни фортеці в Підзамочку, в 2 км. на південь – в урочищі Монастирок теж збереглись залишки церкви 16 ст.

Окрім основного, культового призначення, ця церква використовувалась і як сторожовий пункт: під час нападів зверху вночі запалювались сигнальні вогнища, а вдень подавався димовий сигнал. Недалеко звідси і до замків в Язлівцю та Золотому Потоці.

Бучач лежав на так званому “волоському шляху”, що йшов вздовж Дністра з півдня Європи. Цим шляхом йшли на Річ Посполиту турецькі війська, ним же і туди ж добирася й армія Богдана Хмельницького.