Мабуть понад усе прагнули дотягнути до містечка, щоб не залишити людей посеред поля. Ну, що тут скажеш… Можна тільки уявити, скільки люду завжди набирається у цей вид залізничного транспорту та ще й напередодні вихідних. Як склалася доля всіх пасажирів, котрі опинилися “за бортом” – не відомо. Обіцяли прислати тягача. Кмітливішим серед них пощастило вскочити у маріупольський потяг. Але не всім. Знайома, яка опинилась серед цих щасливчиків, розповіла по телефону про підслухану розмову.

Молоді киянки, які були у потязі, з цікавістю розглядали через вікно станцію “Золочів”. Побачивши тернопільську погорілу електричку, почали захоплено обмінюватися враженнями, мовляв, який цікавий експонат. Як мудро зробило залізничне начальство, що не порізало на металобрухт, а виставило на показ. Моя знайома, щоб не псувати киянам ентузіазму, з яким вони обговорювали побачене, про себе відмітила: “Цікаво, а якої б заспівали ці дівчата, якби дізнались, про те, що тернопільські “експонати” (у вільний від стояння час) ще й примудряються пасажирів перевозити”. І сміх, і гріх!