Автори «Історичної правди» підготували серію публікацій – спогадів людей, які були учасниками подій літа 1941-ого року на Заході України. Точніше про “подвиги” НКВД на цій землі. Серед інших, про те, що відбувалося на Тернопільщині, розповів Михайло Мірус (народився в 1929 р, мешканець м. Чорткова Тернопільської області):
«Почувши, що німці, вступивши в місто, відкрили в’язницю, я, як і інші жителі Чорткова, вирушив туди. Побачене закарбувалось в пам’ять страшною картиною на все життя. Уздовж стін простягалися акуратно скопані газони клумби зі ново висадженими квітами.
На просторому подвір’ї було порожньо. Чоловік і жінка, обоє мертві, були притулені до стіни і підперті кілками, щоб не впали. У нього дітородний орган перетягнутий колючим дротом, у неї також пучок дроту в статевому органі.
На весь об’єм першого (приміщення – В. Г.) була викопана яма, завалена трупами. Зверху їх присипали тонким шаром землі, видно, що роботу не встигли закінчити. Зверху лежали ще двоє, напевно, виконавці тієї роботи. Там були і лопати.
Обличчя чоловіка було наче спалене або обшпарене, аж почорніло. Посередині знаходився металевий бак, від якого відходили труби товщиною як рука або товщі. По тих трубах надходила пара і виїдала плоть. Під очима, задушених парою – мішечки. Вух не було, зовсім повідпадали, і носи теж…»
Залишити відповідь