Сьогодні відбулося відкриття пам’ятника відомому тернополянину Ігорю Гереті. 25 вересня 2016 року він святкував би 77-річчя.
Відтепер Ігор Герета завжди “ітиме” з архіву до музею…
Фото: Григорій Бурбеза
– Спочатку пропонували поставити скульптуру хоч на маленький постамент. Але більшість членів архітектурно-художньої ради, які знали Герету, були проти. І вирішили, що Ігор, як завше, з торбою через плече йтиме по бруківці, – розповів член ради, директор Тернопільського художнього музею Ігор Дуда.
Довідково:
Ігор Герета (*25 вересня 1938, Скоморохи, нині Тернопільського району Тернопільської області — † 5 червня 2002, Тернопіль, похований у смт Велика Березовиця) — український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч. Заслужений діяч мистецтв України (1998).
Член НСХУ (1993). Почесний член ВУСК (1996). Член проводу Тернопільської крайової організації НРУ (1989). Депутат Тернопільської обласної ради І—IV-го скликань (від 1990), член її президії, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. Організатор і директор Інституту національного відродження України (від 1991; нині носить ім’я Ґерети)[2]. Голова Тернопільського осередку НТШ (від 1996). Почесний громадянин міста Тернопіль (2003, посмертно).
Народився 25 вересня 1938 р. в с. Скоморохи, нині Тернопільського району в священичій родині. Батько, отець Петро Ґерета, відомий також як поет (псевдонім Олесь Ґерета) і композитор. Мати, Євгенія, (з роду Скоморовська) — диригентка церковних хорів.
У 1942 р. родина Ігоря Ґерети перебралася до села Велика Березовиця, де батько отримав нову парафію. Тут 1955 р. Ігор закінчив середню школу (тепер — Тернопільська 3ОШ № 8). Вчився у Тернопільській музичній школі. 1962 р. отримав диплом про закінчення історичного факультету Чернівецького державного університету. Від 1963 р. і до кінця життя працював на різних наукових посадах у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
За протирадянську діяльність Ігоря Ґерету в 1966 р. засуджено на п’ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. був позбавлений можливості здобути науково-творчу кар’єру, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Ґерета продовжував займатися науковою й громадською роботою.
У період українського національного відродження 1988–1991 рр. Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Став співзасновником Народного Руху України (Тернопіль, 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998 р.); депутат Тернопільської обласної ради (1 — 4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990–1998, 2002 роках.
До останніх днів життя Ігор Ґерета залишався опікуном Козівської гімназії, тепер Козівська державна українська гімназія ім. В. Герети, та обласної експерементальної школи мистецтв.
Помер 5 червня 2002 р. в Тернополі на батьківському обійсті по вул. Глибокій. Похований на цвинтарі у Великій Березовиці.
Ігор Ґерета написав понад 120 розвідок й статей у енциклопедіях, збірниках та періодичних виданнях як України так і Канади, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини. Він — видавець більше як 30 книжок Інституту національного відродження України, а також співавтор трьох академічних досліджень про археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині (1981 — 82); спецвипуску журналу «Тернопіль» «Художники Тернопільщини» (1994); нарисів про Теребовлю (1971); Бережани (1979, 1989); Чортків (1985); художників І. Хворостецького (1978); І. Марчука (1985); Я. Омеляна (1993).
Ігор Ґерета вів активну громадську роботу. У 1978 році при картинній галереї він заснував мистецький клуб, який діяв до 1985 р., згодом був заборонений. 1988 р. Ігор Ґерета став співзасновником першої в Тернополі опозиційної організації «Тернове поле»; Товариства української мови (нині — «Просвіта» ім. Т. Шевченка); 1989 — «Меморіалу» ім. В. Стуса та інші.
У 1991 р. Ігор Ґерета створив Інститут національного відродження України (нині він носить його ім’я); будучи депутатом, став ініціатором заснування художньої премії ім. М. Бойчука; у 1992 — кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії; 1993 — стипендії ім. В. Барвінського для студентів-музикантів Тернопільської області, які навчаються за кордоном, стипендії М. Литвина для студентів-бандуристів; відкриття у 1994 р. обласної експериментальної школи мистецтв у Тернополі; у 1996 — організації Тернопільського осередку Наукового Товариства ім. Т. Шевченка тощо.
У 1990 р. Ігор Ґерета розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернелів-Руський Тернопільського району. У 1993–1994 рр. він виставив на показ твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва із власної збірки з промовистою назвою «Мистецтво друзів», експонуючи їх у Тернополі та Львові. Як археолог Ігор Ґерета відкрив сотню та вів дослідження майже двадцяти пам’яток старожитностей України. Знаковим є могильник Черняхівської культури (III — IV ст. н. е.) у Чернелеві-Руському, який найбільш досліджений в Україні. За звітом Ігоря Ґерети з останнього його сезону за 2000 р., що зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею, у Чернелівському могильнику відкрито 288 черняхівських поховань (усіх — 315 із похованнями давньоруської й Поморської культур), що більше, ніж у могильнику в селі Черняхів. Артефакти з цієї пам’ятки, а також із села Романівка Тернопільського району, в 1995 р. були представлені на міжнародних археологічних виставках.
Ігор Ґерета як науковець брав участь у місцевих, регіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987 р. в Університеті Марії Кюрі-Складовської (Люблін, Польща) — «Вельбарська культура в Пізньоримський час») та згодом всеукраїнських конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства.
За матеріалами української Вікіпедії.
Залишити відповідь