У Тернополі відбувся турнір з міні-футболу пам’яті воїна «Айдару», Героя України Андрія Юркевича. Змагання проводяться вже другий рік поспіль, – пише День. 

Цьогоріч брати участь у турнірі зголосилися 9 команд. Організатором змагань виступає комунальна установа «Тернопільський обласний молодіжний методичний центр». “Учасників загалом близько 50 чоловік. До турніру можуть долучитися усі бажаючи, але ми надаємо перевагу спортивним клубам та організаціям патріотичного спрямування. Адже Андрій Юркевич загинув, захищаючи Україну. Вік учасників турніру не обмежений. Цього року наймолодшому учаснику 15 років”, – розповів голова Федерації таїландського боксу в Тернопільській області Ігор Бойчук.

В урочистому відкритті турніру пам’яті Андрія Юркевича взяли участь рідні загиблого Героя – дружина воїна Христина Юркевич та батько Андрія Михайло Юркевич.

“Андрій був максималістом. Хотів постійно чогось досягнути. Навіть у пізньому віці почав займатися фрі-файтом у “Характернику”. Чому я кажу, що він був максималістом – у мене збереглася його медаль, її дали Андрієві, коли він посів третє місце на одному чемпіонаті. Але це третє місце було для нього, напевно, не важливим, тому що він медаль та грамоту запхав у задню кишеню штанів. Певне, хотів чогось більшого. Перемоги є в кожного, шлях кожної людини складається з добра і зла, з перемог і поразок. Перемога – це завжди приємно, і в турнірі, і в життєвій ситуації. Поразка – завжди наука. Головне – правильно все зрозуміти і використати свої можливості в житті. Я вам бажаю тільки перемоги”, – звернувся батько Андрія Михайло Юркевич до учасників турніру.

У 2014 році у зоні АТО, захищаючи територіальну цілісність України, загинули троє членів спортивного та бійцівського клубу “Характерник” – Орест Квач, Роман Ільяшенко, Андрій Юркевич. “Цей турнір проводиться, щоб не забувати наших бійців, наших Героїв. Спорт є сильним тим, що передається традиція від старших до молодших. Будемо робити усе, щоб наступне покоління молодих спортсменів, як аматорів, так і професіоналів, знали і виховувались на таких прикладах”, – зазначив начальник управління фізичної культури і спорту Тернопільської ОДА Віктор Мацикур.

“5 вересня буде вже два роки від нашої страшної втрати. Приємно, що люди оцінили вклад Андрія і є розуміння, що він є прикладом для новітнього покоління. Я рада, що заклалася така традиція і вже другий рік поспіль відбувається цей турнір. Адже формування майбутнього покоління має відбуватися на прикладі Героїв, які загинули, віддавши все, щоб захистити Україну”, – зазначила Христина Юркевич.

Нагадаємо, Андрій Юркевич народився 18 квітня 1982 року у Лановецькому районі. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті. Андрій був активним учасником Революції Гідності. Перед тим, як поїхав добровольцем в зону АТО, написав книгу «Моя революція», яка вперше була видана у листопаді 2014 року. А в квітні 2015 року, до 33-річчя загиблого воїна, дружина Андрія Христина Юркевич зробила перевидання книги. У зоні проведення антитерористичної операції Андрій Юркевич служив в «Айдарі». 5 вересня 2014-го воїн не повернувся з бойового завдання біля с. Весела Гора, що на Луганщині. Поховали Героя 11 вересня в Тернополі.

Довідково:

Андрій Михайлович Юркевич (псевдо «Грізлі»; 18 квітня 1982 с. Білозірка Лановецького району Тернопільської області — 5 вересня 2014, м. Металіст Луганської області) — український військовик, командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України.

Навчався Андрій Юркевич у Тернопільській школі № 13, брав участь в усіх можливих змаганнях, конкурсах, квестах, КВН-ах. Працював у фірмі «Максимум» (Тернопіль).

Андрій Юркевич — боєць спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль), громадський активіст, активний учасник подій на Майдані, зокрема під час протистояння 18-20 лютого 2014 року.

Після початку війни на сході України вступив до батальйону «Айдар» і у його складі брав участь у звільненні Луганщини, вів щоденник учасника війни у соціальній мережі.

Обставини загибелі:
Загинув у засідці терористів на ділянці дороги Щастя—Металіст, поблизу села Весела Гора[1]. 5 вересня, дві групи батальйону висунулися на блокпост на ділянці Металіст-Щастя в Луганській області. Через артобстріл території загону довелося відступити в лісосмугу, а потім машина з бійцями виїхала в бік Щастя.

У машині було 12 осіб першої групи Термінатора та 11 бійців — другої, під командуванням Андрія Юркевича. Проїхавши поворот на Кольорові піски, через 1-1,5 км вони під’їхали до блокпоста, на якому майорів український прапор. Термінатор, командир групи, вийшов з машини і підійшов до постового. На питання постового: «Хто такі?» відповів «Ми — Айдар». «Айдар!» крикнув постовий і одночасно весь блокпост відкрив вогонь по машині наших бійців. Кузов вибухнув і спалахнув через прострелений бензобак і боєприпаси, що здетонували. Багато бійців було поранено і отримали опіки. Вони втікали в зеленку і поле соняшників. Позаду лунали поодинокі постріли — звуки зачистки, очевидно, добивали поранених, які були на блокпост.

Один із наших поранених дістався до вояків 80-ї бригади і добровольців. Десантники кинулись на допомогу айдарівцям, влетіли на блокпост, вступили в бій. Підбили танк і БТР противника, зруйнували споруди блок-поста, проїхавши по ньому, і пішли далі в напрямку Щастя.

Творчість:
11 листопада 2014 року в державному архіві Тернопільської області відбулась презентація книги спогадів про Майдан і Революцію гідності Андрія Юркевича «Моя революція» (видавничий центр «Вектор», наклад п’ятдесят примірників). На презентації виступили директор ДАТО Юрій Гумен, дружина Андрія Христина, воїн АТО і побратим Валерій Чоботарь, директор школи № 13 Руслан Вавричук та батько Михайло.

17 квітня 2015 року в Тернопільському прес-клубі дружина Андрія Христина представила перевидання книги «Моя революція» (наклад — 2500 прим.).

Андрій закінчив писати оповідь за два тижні до того, як піти на схід добровольцем. Писав уночі, — «Мушу встигнути це зробити, інакше мене замучить совість». Він прагнув змін і хотів, щоби люди змінилися. Читаючи книгу дізнаєшся, які труднощі довелося долати молодим патріотам, з перших вуст дізнатися про бої на Інститутській, про те, як під прицілом снайпера рятували поранених побратимів та виносили тіла загиблих. Спогади Андрія Юркевича дають зрозуміти, що спонукало молодих людей не задумуючись, прямо з Майдану, йти на фронт захищати Батьківщину.

Вшанування:

Відкриття кутка пам’яті Андрія Юркевича у Тернопільській ЗОШ № 13
17 квітня 2015 року в Тернопільській ЗОШ № 13, де навчався Андрій Юркевич, відбувся вечір-реквієм та відкриття кутка пам’яті героя.

Кадри з похорону Андрія Юркевича стали початком документального фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Добровольці Божої чоти».

5 вересня 2015 року на могилі Андрія Юркевича освятили пам’ятник.

Відзнаки:
орден «За мужність» ІІІ ступеня (2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений.
«Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
орден «Честь і слава» (2015, посмертно) — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службового обов’язку, проявлені у боротьбі за Незалежність України під час проведення АТО на Сході України, нагороджений громадською волонтерською організацією «Спілька бійців та волонтерів АТО ”Сила України”».
Орден «Народний Герой України» (2016).