На День міста духовенство, очільник Тернополя Сергій Надал, представники громадськості та тернополяни прийшли до могил загиблих Героїв АТО, щоб вшанувати їх пам’ять панахидою та покладанням квітів, – повідомляє прес-служба міської ради.
«Тернополяни, які загинули у АТО, цього року посмертно отримали звання «Почесного громадянина міста Тернополя». Традиційно після святкової літургії ми прийшли до їх могил, щоб віддати шану тим борцям, які загинули за Україну, – каже Сергій Надал. – Разом із нами на панахиді були присутні представники громадськості, моряки та іноземні делегації, які також підтримують український народ у цій боротьбі».
Нагадаємо, всього за період від березня 2014 року на військовій службі під час АТО (російсько-українській війні) загинули чи померли за інших обставин:
76 військовиків — уродженці Тернопільщини,
5 військовиків, що проживали на Тернопільщині,
1 навчався у Тернополі,
2 служили у військовій частині в Тернополі,
5 військовослужбовців померли за інших обставин,
1 мешканець іншої області похований на місцевому цвинтарі в Тернополі.
Уродженці Тернопільщини:
| № | Прізвище, ім’я, по батькові |
Короткий життєпис |
|---|---|---|
| 1 |
40 років, нар. 18 грудня 1973 у м. Тернопіль. Український військовий, майор. Начальник групи бойової та спеціальної підготовки. Загинув 29 травня 2014 в зоні бойових дій під час антитерористичної операції у місті Слов’янськ Донецької області. Інформація до військкомату надійшла 5 жовтня. |
|
| 2 |
23 роки, нар. 3 березня 1991 в с. Залав’єТеребовлянського району. Солдат, розвідник-снайпер розвідувального відділення штабного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади(Яворів) оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. Загинув 19 червня 2014 у бою, що точився під смт Ямпіль та селом Закітне Донецької області. |
|
| 3 |
42 роки, нар. 9 лютого 1972 в м. Заліщики. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Загинув над ранок у понеділок 7 липня 2014біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. |
|
| 4 |
38 років, нар. 24 вересня 1975 в с. Лощинівка (нині Бернадівка) Теребовлянського району. Загинув 11 липня 2014. З 4.30 ранку терористи обстріляли реактивною установкою «Град» блокпост у районіЗеленопілля Луганської області зі сторони державного кордону. |
|
| 5 |
26 років, нар. 31 січня 1988 в с. ЗалісціЗбаразького району. Сержант 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Під час патрулювання спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув24 липня 2014 у бою від кулі снайпера біля м.Первомайськ Луганської області. |
|
| 6 |
21 рік, нар. 4 серпня 1992 в с. Чернелів-Руський Тернопільського району. Лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади, військова частина А2331 (Володимир-Волинський). 26 липня 2014 підірвався на міні підСєверодонецьком. |
|
| 7 |
23 роки, нар. 23 липня 1991 у м. Заліщики. Боєць батальйону територіальної оборони«Айдар» Збройних сил України. Підірвався на міні 27 липня 2014 біля м. Лутугино Луганської області. |
|
| 8 | (позивний «Світляк») |
32 роки, 3 січня 1982 с. Великий Глибочок[2](за іншими даними — в Тернополі)[3]Тернопільського району. Гранатометникбатальйону спецпризначення «Азов». Загинув 10 серпня 2014 у бою під Іловайськом(Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків. |
| 9 |
19 років, нар. 23 березня 1995 у м. Бережани. Навідник аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти аеромобільного-десантного батальйону військової частини А0284. Загинув 16 серпня 2014 у результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання. Панахида (уТроїцькому соборі) і похорон відбулися в Бережанах 30 серпня. |
|
| 10 | (позивний «Улыбка») |
37 років, нар. 25 січня 1976 у с. Нова Могильниця Теребовлянського району. Боєцьбатальйону територіальної оборони «Донбас». Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область). |
| 11 |
36 років, нар. 3 травня 1978 у с. ДжуринЧортківського району. Старший лейтенант, військовослужбовець 3-го батальйону 51-ї окремої мехбригади (Володимир-Волинський), командир взводу розвідки. Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). |
|
| 12 | (позивний «Опасний») |
23 роки, нар. у м. Чортків. Військовослужбовець 2-го батальйону артилерійського самохідного дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Майстер спорту та чинний володар Кубку України з Фрі-файту. Загинув 30 серпня 2014 при виході колони з-підІловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. |
| 13 |
31 рік, нар. 1983 в с. Костільники Бучацького району. Військовослужбовець аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Загинув від вибухової травми 3 вересня 2014 у селі Цвітні Піски на Луганщині. Поховали Руслана Степулу 11 вересня у рідному селі. |
|
| 14 | 29 років, нар. 17 грудня 1985 в Кременець. Доброволець.Зник разом із другом Андрієм Романенком у районі поблизу міста Дебальцеве2014. Згодом з’явилася інформація про те , що він живий, але в полоні. Знайшли похованим (6 вересня) у Дніпропетровську за експертизою ДНК. Очевидно Микола був бійцем одного із добровольчих батальйонів, припускає пан Селедець.Перепоховали Миколу Чорного 22 серпня 2015 року в Кременці.
Джерела:
|
|
| 15 | (позивний «Грізлі») |
33 роки, нар. 18 квітня 1982 в с. БілозіркаЛановецького району, проживав у м. Тернопіль. Командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Потрапив у засідку російського спецназу, коли із солдатами супроводжував харчі для артилеристів, загинув увечері 5 вересня 2014. |
| 16 |
33 роки, нар. 11 травня 1981 у с. Кам’янкиПідволочиського району. Військовослужбовець80-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 5 вересня 2014 під Іловайськом. Але тільки 28 січня повідомили рідних після проведеної ДНК-експертизи. |
|
| 17 |
44 роки, нар. 1970 у м. Тернопіль. Боєць 6-го батальйону територіальної оборони Тернопільської області«Збруч». Загинув 3 жовтня 2014 у Херсонській областівід вибуху гранати. |
|
| 18 | 22 роки, нар. 2 вересня 1992 у с. ФуториЗборівського району. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади.До школи пішов у 5 років. Спершу закінчив початкові класи в рідному селі, у 5 клас перейшов до Зборівської гімназії ім. Романа Завадовича. Після закінчення гімназії здобував фах техніка-механіка у Зборівському коледжі ТНТУ ім. І. Пулюя (закінчив навчання у 2010-му). Грав у футбол, волейбол, теніс, брав активну участь у всіх заходах, які організовували в коледжі.Пішов служити добровольцем ще 25 березня 2014 р. у військову частину м. Біла Церква, а звідти, пройшовши воєнну підготовку, направлений у зону АТО командиром відділення дизельних автомобілів.
Загинув 4 жовтня 2014 (орієнтовна дата) поблизу с. Миколаївка Волноваського району Донецької області. Інформація до військкомату надійшла 5 жовтня. Похований 10 жовтня. Джерела:
|
|
| 19 |
49 років, 16 січня 1965 с. ІванівкаПідволочиського району. Загинув 6 жовтня 2014 під час обстрілу російськими збройними формуваннями вПеревальському районіЛуганської області поблизу Дебальцеве. |
|
| 20 |
28 років, 14 квітня 1986 с. Курівці Зборівського району. Солдат, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади. Загинув 15 жовтня 2014 у бойовому зіткненні з противником на блокпосту № 32 поблизу селаСмілеСлов’яносербського району Луганської області на Лисичанській трасі. |
|
| 21 |
27 років, нар. 8 червня 1987 у с. ГородницяГусятинського району. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», фотокореспондент, пластун. Загинув о 10:10 ранку 19 жовтня 2014 від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених в районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле (Слов’яносербський район) Луганської області. |
|
| 22 |
34 років, 26 вересня 1980 м. Збараж. Солдат, оператор-навідник БМП 24-ї окремої механізованої бригади(Яворів). Загинув 19 жовтня 2014 на «Бахмутській трасі» під час відбиття спроби прориву російських збройних формувань поблизу с. Сміле, коли разом із іншими військовослужбовцями їхав виручати бійців 32-го блокпосту, оточеного сепаратистами. |
|
| 23 |
35 років, 17 листопада 1978 с. СолонеЗаліщицького району. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Загинув орієнтовно 6 листопада 2014 підЛисичанськом (Луганська область) під час обстрілу блокпоста російськими градами. |
|
| 24 |
34 роки, 1 травня 1980 с. Заруддя Збаразького району. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади(Мукачеве). Загинув біля с. Нікішине Шахтарського районуДонецької області 16 листопада 2014 від множинних осколкових поранень, несумісних із життям. |
|
| 25 |
45 років, 25 червня 1969 с. Великі ЗагайціШумського району. Механік-водій гусеничної машини 5-го батальйону24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Загинув 27 листопада 2014 на блокпосту поблизу смт Кримське на Луганщині. |
|
| 26 | 33 роки, 23 січня 1981 с. КлебанівкаПідволочиського району. Сапер інженерно-саперної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади(Мукачеве).Навчався у Клебанівській школі, навчався у Волочиському ПТУ на столяра. На фронт мобілізований 1 серпня, тактичні навчання пройшов у Виноградові на Закарпатті, в зоні АТО був близько 4 місяців.Загинув близько 4-ї години вечора 28 листопада 2014 (про це батькам повідомив командир капітан Валерій Петрович Пастух) поблизу смт Станиця Луганська, підірвався на розтяжці. Поховання відбулося 5 грудня у рідному селі.
Залишились батьки Михайло Михайлович та Любомира Йосипівна, сестра Ольга (проживає в с. Гущанки). Джерела:
|
|
| 27 | псевдо «Бистрий» |
37 років, 1977 с. Щепанів Козівського району. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».Активний учасник Євромайдану.Загинув близько 4-ї години ранку 1 грудня 2014неподалік міста Щастя Луганської області від обстрілів з РСЗВ «Град». Один зі снарядів розірвався в метрі від машини батальйону «Айдар», яка загорілась, у ній почала вибухати зброя. Загинули двоє бійців, які перебували у машині, позивні «Бистрий» і «Захар».
27 жовтня 2015 в рідному селі Ярославові Сташківу встановили меморіальну дошку.[4]
|
| 28 |
32 роки, нар. 16 червня 1982 у смт Мельниця-Подільська Борщівського району. Солдат Харківської оперативної бригади Національної гвардії України. Загинув близько 9:00 25 грудня 2014, доставляючи паливно-мастильні матеріали на автомобілі КрАЗ, у районі населеного пункту Оріхове (Луганська область) у результаті підриву фугасу направленої дії. |
|
| 29 |
26 років, нар. 1 липня 1988 у м. Тернопіль. Боєць Полку особливого призначення «Азов»Національної гвардії України. Загинув у різдвяну ніч 7 січня 2015 під час обстрілу з РСЗВ «Град» у с. Гранітне біля Маріуполя. |
|
| 30 |
22 роки, нар. 20 січня 1992 у с. ЖабинціГусятинського району. Військовослужбовець80-ї окремої аеромобільної бригади. |
|
| 31 |
39 років, нар. 14 вересня 1976 у с. Велика ЛукаТернопільського району. Військовослужбовець80-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 20 січня 2015 у новому терміналіаеропорту Донецька. |
|
| 32 |
44 роки, нар. 4 січня 1969 у с. ДіброваЗбаразького району. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Загинув орієнтовно 20 січня 2015 від кулі снайпера на блокпосту № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе(Луганська область). |
|
| 33 |
35 років, нар. 22 травня 1980 у с. ЗабойкиТернопільського району. Оператор-навідник на БМП 351 «Лора» 3 взводу 1 роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Помер 25 січня 2015. Довший час вважався безвісти зниклим. Тіло Андрія Капчура упізнали лише у травні за ДНК-тестом. |
|
| 34 |
35 років, нар. 7 лютого 1979 у с. ВишнівчикТеребовлянського району. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Загинув 25 січня 2015 у районі Дебальцевого. |
|
| 35 |
34 роки, нар. 17 вересня 1978 у с. СуражШумського району. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади(Мукачеве). Загинув 25 січня 2015 поблизу села поблизу села Новогригорівка Артемівського районуДонецької області в районі Дебальцевого. |
|
| 36 |
27 років, нар. 16 квітня 1987 у с. ТрибухівціБучацького району. Військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. Помер 27 січня 2015 у Київському військовому клінічному центрі. |
|
| 37 | 40 років, нар. 20 жовтня 1974 у с. ГолоткиПідволочиського району. Військовослужбовець26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригадиПрацював водієм у колгоспі. На фронт пішов добровольцем.Загинув 27 січня 2015 у зоні проведення АТО. За словами голови сільради і друга загиблого Василя Берекети, який також воює на Сході, їх перекинули вночі з Ізюма на позиції по одному бійцю на розрахунку, при морозі Володимир Чеславський, якого не було кому замінити, ймовірно просто замерз.
Залишились мати та сестра. Джерела:
|
|
| 38 |
31 роки, нар. 8 червня 1983 у с. ЗабойкиТернопільського району. Військовослужбовець128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Загинув 28 січня 2015 під час артилерійського обстрілу в Шахтарському районі Донецької області (в районіДебальцеве). |
|
| 39 |
35 років, нар. 27 серпня 1979 у с. ВербівБережанського району. Військовослужбовець, водій-санітар 128-ї гірсько-піхотної бригади(Мукачеве). Загинув 31 січня 2015 у результаті обстрілу з танку взводного опорного пункту «БАЛУ». |
|
| 40 | 25 років, нар. 1989 у с. Млинівці Зборівського району. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч».Навчався у Млинівецькій школі, продовжив навчання у Львові.Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».
Джерела:
|
|
| 41 |
34 роки, нар. 8 липня 1980 у м. Тернопіль. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». |
|
| 42 |
37 років, 15 вересня 1977 у м. Тернопіль. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». |
|
| 43 | 27 років, 4 листопада 1987 у с. ДорофіївкаПідволочиського району. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»).Закінчив Волочиську школу № 1, працював на машинобудівному заводі «Мотор Січ». Навесні 2014 року записався добровольцем у батальйон територіальної оборони «Збруч». Навчання проходив у Тернополі. Охороняв кордони України з Кримом.Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».
5 лютого мешканці Волочиська пройшли жалобною церемонією з тілом Вадима Вернигори від машинобудівного заводу вулицею Незалежності. Залишилися молода дружина та двомісячна донечка. Джерела:
|
|
| 44 | нар. у м. Гусятин. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади(раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»).Був єдиним сином у батьків. На війні — майже із самого початку: з весни у Тернополі проходив навчання, а із середини літа пішов в АТО.Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».
Руслана привезли на головний майдан до рідного селища 5 лютого, де відбувся мітинг-реквієм та панахида. Залишилися батьки, дружина Ганна і троє дітей: сини Павло і Дмитро, донька Христина. 1 лютого в Гусятинській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Русланові Чухасю.[5] Джерела:
|
|
| 45 |
30 років, нар. 17 жовтня 1984 у м. Тернопіль. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». |
|
| 46 |
24 роки, нар. 28 квітня 1990 у с. ПанівціБорщівського району. Солдат 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону(Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. 31 січня 2015 співслужбовці бачили, як під час обстрілу поблизу Чорнухиного (Попаснянський район, Луганська область) Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії. Рідні довгий час сподівалися, що він живий. |
|
| 47 |
24 роки, нар. 6 вересня 1990 у м. Тернопіль. Командир гармати 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Загинув 6 лютого 2015 в результаті поранення осколком гранати під час виконання бойового завдання поблизуДебальцевого. |
|
| 48 |
31 рік, нар. 16 травня 1983 у с. ОріховецьПідволочиського району. Механік-водій 2 взводу 2 роти 1 батальйону30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Загинув у районі Дебальцевого 6 лютого 2015від кулі снайпера, військові потрапили у засідку в селищі Рідкодуб (Шахтарський район). |
|
| 49 | (Позивний «Кубик») |
36 років, нар. 1979 у с. Ішків Козівського району. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар».Після одруження мешкав у Кременці.Під час Революції Гідності був командиром тернопільської «12-ї сотні» Самооборони Майдану, пізніше очолював громадську організацію «Тернопільська дванадцята сотня». Перебував у складі добровольчого корпусу УНСО.
Помер від зупинки серця 13 лютого 2015 під час артилерійського обстрілу міста Щастя підЛуганськом[6]. 15 лютого з воїном попрощалися в Києві на Майдані Незалежності.[7] 16 лютого Ростислава Якубика поховали на сільському цвинтарі Ішкова біля могили січових стрільців. Залишилися мати Ганна Степанівна, дружина, 14-річний син Євген і 4-річна дочка Мар’янка. Джерела:
|
| 50 |
29 років, нар. 11 грудня 1986 у м. Кременець. Капітан-лейтенант, військовий кореспондент, заступник редактораТелерадіокомпанії Міноборони України «Бриз» ВМС ЗСУ Загинув 16 лютого 2015 у районі Дебальцевогоразом із розвідгрупою ЗСУ. |
|
| 51 |
36 років, нар. 19 липня 1979, м. Тернопіль. Старший водій роти матеріального забезпечення 128-ї гірсько-піхотної бригади(Мукачеве). Поранений на блокпосту «Балу» підДебальцевим Донецької області 16 лютого, помер 17 лютого 2015[8]. На початку березня упізнаний серед загиблих. |
|
| 52 | 54 роки, нар. 1961 у с. ПальчинціПідволочиського району.На початку осені 2014 року добровольцем пішов на Схід України. Був на ротації вдома, повертався в частину.Загинув ймовірно 10 березня 2015 (обставини смерті не встановлено).
Відспівали бійця 12 березня 2015 року у храмі святого архістратига Михаїла с. Пальчинці Підволочиського району. Чин похорону очолив архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор у співслужінні настоятеля, благочинного прот. Тарасія Махніцького, голови фінансово-господарського відділу прот. Юрія Коханського і духовенства Підволочиського благочиння. Поховали загиблого на місцевому кладовищі. Залишилися діти, внуки дружина та матір. Джерела:
|
|
| 53 | 32 роки, нар. 8 січня 1983 у с. БілокриницяЗборівського району. Сержант, військовослужбовець 66-го військового мобільного госпіталю, що був відкритий уДонецькій області.Після закінчення Зборівського технічного коледжу, де здобув фах електромонтера, у 2001 році його призвали до армії. Служив у військовій частині у Львові. Там і залишився на контрактній основі, а у 2008-му перевели до міста Жовква, що в тій же Львівській області. Звідти й вирушив на війну вранці 25 січня. У званні сержанта служив автомеханіком у 66-й аеромобільній бригадіСлужив у ЗСУ за контрактом 12 років. Неодружений.
Загинув 22 травня 2015 під Луганськом (за іншими даними — під Красноармійськом Донецької області) від кулі снайпера, коли з іншим військовим йшов на пост. Похований у рідній Білокриниці 27 травня. Залишилися батьки та дві сестри. Джерела:
|
|
| 54 | (позивний — «Біг»(?) |
28 років, нар. 10 травня 1987 у м. Тернопіль. Боєць 8-ї окремої роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Загинув 15 червня 2015 від осколкового поранення сонної артерії у районі селаШирокиного (Донецька область). |
| 55 | 37 роки, нар. 17 січня 1978 у м. Чортків. Стрілець гірсько-піхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади(Мукачеве).Їздив на заробітки до Києва, працював на будовах у Чорткові. 29 липня 2014 добровольцем пішов до війська. Три тижні був у Мукачевому, потім у складі бригади поїхав на Схід. Спочатку в с. Мирна Долина на Луганщині. Там у жовтні отримав осколкове поранення в руку. У Харківському військовому шпиталі провели операцію, місяць лікувався у Львівському шпиталі, деякий час — вдома.На початку січня потрапив у Дебальцівський «котел», під час прориву бригади Роман упав з БТРа і зламав два ребра. Знову лікувався в Чорткові, Чернівцях. після лікування знову вирушив на Схід.
Востаннє мати Романа розмовляла з ним за годину до загибелі. Загинув за невідомих обставин 22 червня 2015(за однією із версій — ударом по голові від рук місцевих жителів) у селі Городище Луганської області. Прощання з героєм були в церкві Петра і Павла, поховали Романа Рущака в Чорткові 25 червня. Був одинаком у сім’ї. Батько воював у Афганістані, помер у 2006. Залишилися мати Анна Василівна. Колишня дружина Анна з 9-річним сином Юрієм мешкає на Львівщині. Джерела:
|
|
| 56 | 26 років, нар. 15 лютого 1989 у с. ОсташівціЗборівського району.Солдат гранатометного взводу 43-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше — 43-й БТО Дніпропетровської області), в/ч ПП В0829. Призваний до війська 26 квітня 2015. Вишкіл проходив на Яворівському полігоні.Був єдиним сином у сім’ї. Батько Володимира давно помер і мати виховувала його самотужки. Раніше служив за контрактом. Призваний за мобілізацією у квітні 2015 року.
30 липня 2015 під час виконання бойового завдання із оборони міста Дзержинськ поблизу смт Новгородське(Донецька область) отримав кульові поранення в ногу, що спричинило артеріальну кровотечу. Помер у лікарні міста Дзержинська (за іншими даними — Артемівської центральної районної лікарні[9]) від втрати крові. Похований 2 серпня в рідному селі. Залишилася мати. Джерела:
|
|
| 57 | 39 років, нар. 28 листопада 1975 у с. НалужжяТеребовлянського району. Сержант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).Наймолодший з трьох братів у сім’ї. У 14 років помер батько, за кілька років мати,Мобілізований 24 липня 2014. Після тритижневих навчань на полігоні у Виноградовому Закарпатської області, відбув у зону АТО. В січні 18 днів провів з родиною під час відпустки.
Поранений 9 липня під час обстрілів біля Станиці Луганської. Осколки від фугаса поранили живіт. У місцевому шпиталі йому витягли осколки, але в організм потрапила інфекція. Андрія перевезли до Харківського військового шпиталю, де після трьох тижнів помер 3 серпня 2015. Поховали бійця 5 серпня у рідному селі, панахиду відправили більше десятка священиків із різних парафій району. Залишилась дружина Леся та 19-річний син Володимир. Джерела:
|
|
| 58 | 26 років, нар. 22 червня 1989 у м.Підволочиськ. Солдат 6-го окремого мотопіхотного батальйону 44-ї окремої артилерійської бригади (раніше — 6-й БТО «Збруч») (Тернопіль). Командир 1-го відділення 1-ї стрілецької ротиМобілізований на початку червня 2014 року. підписав контракт на три роки.Загинув на Луганщині 21 серпня 2015. Місце та обставини загибелі не уточнені. Тернополяни зустріли кортеж із тілом на Збаразькому КПП, панахида і прощання відбулися у військовій частині. Поховали Тараса біленького в Підволочиську.
Джерела:
|
|
| 59 | 27 років, нар. 24 жовтня 1987 у с. КонюхиКозівського району. Солдат в/ч 3035 Східного територіального об’єднання Національної гвардії України (конвойний полк, раніше базувався в Луганську).Проживав у Кутківцях. Був єдиним сином у матері.Місце й обставини не уточнено. Пішов з життя під час несення служби в зоні АТО 19 вересня 2015. Похований у с. Конюхи.
Джерела:
|
|
| 60 |
55 років, нар. 30 травня 1960 у с. ГайворонкаТеребовлянського району. Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону 14-ї окремої механізованої бригади(раніше — 2-й БТО Рівненської області «Горинь»), в/ч пп В0113. Помер у Харківському військовому госпіталі 20 вересня 2015 від поранень, які отримав 13 вересня 2015 року, під час нападу ворожої ДРГ на взводний опорний пункт поблизу смтЛуганське Донецької області. |
|
| 61 | 31 рік, нар. 23 квітня 1984 у м. Кременець. Солдат 99-го окремого мотопіхотного батальйону 14-ї окремої механізованої бригади(раніше — 1-й БТО «Волинь»), в/ч пп В0116.Навчався у професійно-технічному училищі на маляра-штукатура, потім проходив армійську службу. Учасник АТО з 24 квітня 2015 року. Залишився син.Помер від хвороби під час лікування у військовому шпиталі 18 жовтня 2015. Похований на Калинівському цвинтарі м. Кременець.
Джерела:
|
|
| 62 | 34 роки, нар. 17 вересня 1981 у м. Чортків. Мешкав у м. Коломия Івано-Франківська область. Старший сержант, навідник 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригада(Житомир).Народився в сім’ї військового. Пройшов армійську службу, навчався у Військово-інженерному інституті при Подільському державному аграрно-технічному університеті в м. Кам’янець-Подільський. В подальшому працював у столярному цеху та в автомайстерні в Коломиї. Мобілізований у лютому 2015 року.Трагічно загинув 3 листопада 2015 у містіСлов’янськ (Донецька область), де дислокується 95 бригада. Похований на Алеї слави у Коломиї.
Залишилася дружина та однорічна донька. Джерела:
|
|
| 63 | 25 роки, нар. 29 липня 1990 у с. БодакиЗбаразького району. Військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кіровоград).Призваний під час п’ятої хвилі мобілізації.В ніч на 13 листопада, під час обстрілу російськими бойовиками опорного пункту поблизу смт Зайцеве, на північ від містаГорлівка (Донецька область), двоє українських військовослужбовців дістали поранень. Інтенсивний бій з використанням стрілецької зброї і гранатометів тривав близько години. Володимир помер від поранень дорогою до шпиталю 11 грудня 2015.
Джерела:
|
|
| 64 | 29 років, нар. 1986 у с. ЛошнівТеребовлянського району. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).Помер 15 листопада 2015 у Харківському військовому шпиталі від отриманого в зоні АТО поранення.Джерела:
|
|
| 65 |
40 років, нар. 14 вересня 1975 у м. Тернопіль. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Помер у 2-ій лікарні м. Тернополя в ніч на 22 листопада 2015 року. Похований на Микулинецькому кладовищі. |
|
| 66 | 42 роки, нар. 12 вересня 1973 у м. Тернопіль. Проживав у м. Стрий Львівської області. Військовослужбовець 7-го окремого полку армійської авіації (Новий Калинів).Призваний за мобілізацією, служив з березня 2014 по березень 2015 року. З грудня 2014 року служив на Луганщині, поблизу Сватове. Через рік служби демобілізований.Тяжко захворів під час служби в зоні АТО. Проходив лікування в Лвівському обласному шпиталі. Помер від важкої хвороби орієнтовно13 грудня 2015. Похований 14 грудня у Стрию.
Залишилися батьки, дружина та 21-річний син. Джерела:
|
|
| 67 | 43 роки, нар. 22 грудня 1972 у с. ЗолотникиТеребовлянського району. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади.Служив на Дніпропетровщині з липня 2015 року. Помер під час несення служби 14 січня 2016. Похований в Золотниках.Джерела:
|
|
| 68 | 26 років, нар. 10 травня 1989 у с. МшанецьТеребовлянського району. Військовослужбовець 15-ї окремої понтонної роти, в/ч пп В5341 (Приазовське)Загинув близько 19:00 19 січня 2016 через необережне поводження зі зброєю у військовій частині в селіПриазовське під Маріуполем (Донецька область). Похований в с. МирнеКременчуцького району Полтавської області, де проживає його мати.Неодружений. Залишилася мати.
Джерела:
|
|
| 69 |
44 роки, нар. 21 червня 1972 (у Тернополі ?). Військовий медик 58-ї окремої механізованої бригади. Капітан медичної служби, ординатор медичного відділення медичної роти. Помер 7 лютого 2016 року в смт ОчеретинеДонецької області, зупинилося серце. Похований 11 лютого на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя. |
|
| 70 |
48 років, нар. 1966 у м. Тернопіль. Стрілець-зенітник 81-ї десантно-штурмової бригади(Дружківка). Помер 19 лютого 2016 під час несення служби у Краматорську (Донецька область). |
|
| 71 | 43 роки, нар. 23 травня 1972 у м. Ланівці. Старшина, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади(Володимир-Волинський).У 2015 році, під час першої та третьої ротації — доброволець батальйону «Тернопіль».Загинув 20 лютого 2016 під час обміну полоненими в районі міста Мар’їнка (Донецька область) від кулі ворожого снайпера.
Залишилася дружина та двоє дітей. Джерела:
|
|
| 72 |
34 роки, нар. 15 жовтня 1981 у м. Тернопіль. Солдат, навідник 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аемб 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Загинув 1 березня 2016 унаслідок наїзду легкоброньованого автофургона «Hummer» на протитанкову міну ТМ-64. Похований 28 березня 2016 року на Микулинецькому цвинтарі Тернополя. |
|
| 73 |
38 роки, нар. 31 липня 1977 у м. Збараж. Військовик 73-го морського центру спеціальних операцій (Очаків), стрілець-регулювальник комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти, солдат військової служби за контрактом. 4 березня 2016 під час розвідки «морські котики» потрапили в засідку російських бойовиків у районі містаМаріуполь (Донецька область). У результаті бою отримав смертельні поранення. |
|
| 74 |
38 роки, нар. 2 серпня 1973 у м. Тернопіль. Військовик 8-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади(Львів).Учасник оборони Донецького аеропорту. Демобілізований. Після демобілізації проходив лікування та реабілітацію. Перебував у важкому стані в реабілітаційному центрі Більче-ЗолотеБорщівського району, помер 11 березня 2016 у реанімації о 23:20, не приходячи до тями. Поховали Юрія Диню 14 березня на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря. Джерела:
|
|
| 75 | 34 роки, нар. у с. Метенів Зборівського району. Старший сержант, старший такелажник такелажного взводу 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль).На фронт пішов добровольцем, у зоні АТО перебував з 12 лютого 2016 року.Помер вранці 19 березня 2016|| у місці дислокації підрозділу бригади в районіСєвєродонецька (Луганська область). Між трьома військовослужбовцями виник конфлікт, Ігор був побитий. З синцями, переломами ребер та грудної клітки його повезли до лікарні, по дорозі він помер. Проводиться слідство. Похований 23 березня на кладовищі в с. Присівці.
Залишилися брати, дружина та двоє дітей. Джерела:
|
|
| 76 |
47 років, нар. 21 листопада 1968 у с.Гайворонка Теребовлянського району. Проживав у м. Тернопіль. Лікар-хірург, військовий медик 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Помер у Тернополі 1 квітня 2016 через раптову зупинку серця внаслідок тромбоемболії. Похований 4 квітня на Алеї Героїв Микулинецького кладовища. |
| № | Прізвище, ім’я, по батькові |
Короткий життєпис |
|---|---|---|
| 1 |
33 роки, нар. 1981 у с. Великі МацевичіСтарокостянтинівського району Хмельницької області. Капітан медичної служби, військовий лікар 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Загинув від кулі снайпера 24 липня 2014, коли рятував пораненого, під час звільненняЛисичанська. |
|
| 2 |
27 років, нар. 27 січня 1987 в с. ЄмилівкаГолованівського району Кіровоградської області, проживав у РосохачіЧортківського району. Старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади(Володимир-Волинський). Загинув 26 серпня 2014 у бою за Іловайськ(Донецька область). |
|
| 3 | (Позивний «Анчоус») |
26 років, нар. 11 грудня 1988 у с. СєвєрнийУсть-Янського району Якутії (РФ). Стрілець-навідник зенітно-артилерійського підрозділу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 20 січня 2015 у боях за аеропорт Донецька. |
| 4 | 43 роки, нар. 1 серпня 1972 в смт Теофіполь на Хмельниччині, останні 10 років мешкав у селіГалущинціПідволочиського району. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).Закінчив Теофіпольську середню школу № 1. Пізніше навчався у Базалійському та Теофіпольському профтехучилищах, де здобув кілька робітничих професій — штукатур-плиточник, тракторист, водій, кранівник.Службу розпочав у лютому. Два місяці був у Львові, пізніше у Закарпатті, а потім потрапив на Луганщину.
Загинув 12 червня 2015 від отриманих поранень. О 16:15 бойовики «ЛНР» з боку залізничного мосту (Червоний Яр) обстріляли зАГС-17 позиції сил АТО поблизу смт Станиця Луганська. Зустрічали тіло земляка-героя 17 червня на мості між Волочиськом та Підволочиськом. Поховали Андрія Тимощука 18 червня 2015 року в с. Галущинці. У 1998 році одружився із дівчиною Людмилою із Кунчі. У них народився син Руслан. Але життя не склалося. Вдруге одружився на Тернопільщині. Дружина Наталя народила йому сина Максима (2000 (?) р. н.). Джерела:
|
|
| 5 |
43 роки, нар. 19 квітня 1972 с. Нем’ячБродівського району Львівської області. Командир спецкорпусу батальйону «Вікінг» прибатальйоні «Айдар». 15 липня 2015 він приїхав до Києва аби в Міністерстві оборони владнати питання про перехід бійців-айдарівців до батальйону «Вікінг». Поранений близько 23:00 під Києвом (два вогнепальні поранення в груди та живіт). Помер у лікарні 17(?) липня. |
| № | Прізвище, ім’я, по батькові |
Короткий життєпис |
|---|---|---|
| 1 | (Позивний «24-ий») |
19 років, нар. 4 серпня 1995 в с. ТопорівціГороденківського району Івано-Франківської області. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. 22 вересня 2014 загинув у бою з російськими збройними формуванням біля селища Піски (Ясинуватський район)під Донецьком під час мінометного обстрілу. |
| № | Прізвище, ім’я, по батькові |
Короткий життєпис |
|---|---|---|
| 1 | 50 років, нар. 7 січня 1965 у Пермському країРРФСР. Проживав у м. Кременчук Полтавська область.Капітан, військовослужбовець 131-го окремого розвідувального батальйону.Виріс у родині військового. Шкільні роки Ігора пройшли в Монголії, де служив його батько. Сам же Ігор проходив строкову службу в Німеччині, потім закінчив військове училище, служив у Прибалтійському та Прикарпатському військових округах. Під час формування Збройних сил України склав присягу на вірність Українському народові і продовжив служити в Тернополі. Після завершення військової служби оселився в Кременчуці, більше 13 років працював штампувальником у пресувальному цеху Крюківського вагонобудівного заводу. Мобілізувався 31 січня 2015 року.
Загинув близько 14:55 5 червня 2015 внаслідок необережного поводження зі зброєю під час несення служби в смт Володарське (ниніНікольське) Донецької області. Поховали захисника у Кременчуці в секторі Героїв АТО Свиштовського кладовища. Залишилися дружина, син та двоє онуків. Джерела:
|
|
| 2 | (Позивний «Фортуна») |
47 років, нар. 16 лютого 1968 у с. ВиноградівкаХмельницької області. Солдат, санітарний інструктор 44-ї окремої артилерійської бригади(Тернопіль). Загинула о 13:00 18 листопада 2015 на автошляху Сєвєродонецьк — Новоайдар поблизу с.Гречишкине(Новоайдарський район, Луганська область) унаслідок ДТП. |
| № | Прізвище, ім’я, по батькові |
Короткий життєпис |
|---|---|---|
| 1 | 33 роки, нар. 14 серпня 1981 у м.Заліщики.Доброволець 24-ї механізованої бригади (Яворів) під час третьої хвилі мобілізації.Навчався у Заліщицькій школі № 2. Згодом вступив у Кіцманський аграрний технікум. Працював за кордоном на заробітках, одружений не був.
Помер від панкреатиту (запалення підшлункової залози) у військовому лазареті 20 жовтня 2014 — організм не витримав постійних навантажень та бойових навчань на полігоні. Похований у Заліщиках поруч із Олегом Гульком та Орестом Квачем. Джерела:
|
|
| 2 | 21 рік, нар. 1993 у с. Красна Зборівського району. Сержант 24-ї окремої механізованої бригади(Яворів).Трагічно загинув 23 лютого 2015 у селіСокільники (Пустомитівський район) поблизуЛьвова. | |
| 3 | 46 років, нар. 1969 у с. Ладичин Теребовлянського району.Пішов служити добровольцем. 15 лютого його відправили на Рівненський загальновійськовий полігон.Помер від серцевого нападу 25 лютого 2015 на Рівненському полігоні. Поховали Романа Гогуся 27 лютого в рідному селі.
Наймолодший з п’яти братів у сім’ї. Проживав з мамою Євгенією Петрівною, сестрою і племінницею Іринкою. Був одруженим, але життя не склалося, двоє синів — Ярослав (19 років) та Володимир (22 роки) — проживають з мамою в Бучацькому районі. Джерела:
|
|
| 4 | 31 рік, нар. 26 липня 1994 у с. Залуччя Козівського району. Військовослужбовець добровольчого батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль».Відбув три ротації в батальйоні. 22 червня 2015 Петро приїхав додому у відпустку і потрапив у аварію. У вересні Петро вийшов з коми, його знову прооперували, втім його стан значно погіршився.Помер 30 листопада 2015 після 5-ти місяців лікування від менінгіту
Джерела:
|
|
| 5 | 39 років, нар.
|
Наші Герої на шану людську заслуговують!
Вічна їм пам”ять! Вони житимуть у наших серцях!