Бучач був Бучачем ще із самого початку. Так називає його перша письмова згадка 1260 року. У різні часи це невеличке, але самобутнє містечко входило до Галицько-Волинського князівства, до Габзбурзької монархії, належало до Угорщини та Польщі. Двічі отримувало магдебурзьке право. 

В кінці останнього травня XVII століття тодішній власник міста — стражник великий коронний Стефан Александр Потоцький фактично розв’язав руки єврейській громаді Бучача, видавши спеціальну грамоту про їхні права. От і почали відчиняти одні за одними свої гостинні двері «жидівські ґуральні». А у них, як відомо, наливали щедро. Місцеві чоловіки починають призвичаюватися саме до горілки. Бо до того популярними напоями були лише мед, пиво та вино. Ще й зараз місцеві люди пам’ятають тогочасну жартівливу пісеньку тих часів:

Га-ча-ча, га-ча-ча, а горілочка з Бучача,
Келішок з Терембовлі,
Дай нам, Боже, здоров’я!

До речі, за переписом 1864 року більше половини мешканців Бучача були єврейської національності.
Цікаво, що у 1910-х роках тут вже діяли два готелі, ресторани, заїжджі двори та навіть казино.

Джерело: ВСВІТІ