Леся Романчук — відома тернопільська письменниця, бард, член Національної Спілки письменників України, кандидат медичних наук, доцент ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського, розповіла, чому, на її думку, не варто спекулювати на темі свята у час війни.

Відзначимо, Леся Романчук є фахівцем у сфері акушерства й гінекології, написала декілька підручників. Жінка – активна учасниця Революції гідності в Тернополі, довірена особа кандидата в президенти Петра Порошенка на виборах 2014 року.

У Facebook Леся Романчук висловила думку, що святкувати День Незалежності потрібно якнайурочистіше:

“Свято Незалежності.. парад..
Радість і гордість за всіх – за наших соколів у новій формі, за техніку, якої два роки тому й близько не було – на страх ворогам! За Президента і його промову. За Марш після закінчення параду – і вони теж пройшли у святковій колоні, нехай навіть їхні фото і їхні родичі. Але це їхнє свято, вони її здобували – нашу Незалежність!
Читаю стрічку… Від ниття аж нудить! “В Італії 247 загиблих – а ми святкуємо!” “Хлопці гинуть – а ми святкуємо!” “Ми відмовилися від запросин на святкування, бо загинули поліціянти..” І отакі соплі, цілком нещирі, до слова, на кожному кроці.. Президент не так стояв, його дружина не так вбрана, його діти не так посміхалися, і – дружно-сопливо – наші хлопці гинуть… особливо стараються ті, що живуть за тисячі км від України – вони в такий спосіб демонструють, як їм болить душа за рідну землю.
Слухайте, ви, ті, що вам усе недогода, усе не до вподоби!
Купіть собі багато пачок носових хусточок і витирайте свої шмарклі вдома, аби ніхто не бачив! Насправді ви брешете – побідкалися – і пішли собі пити сто грам з колєжанкою. Бо нити – нині модно. Бути невдоволеним – то в тренді. Вже мовчу про тих, кому за соплі платять – це теж частина кремлівської технології – сіяти невдоволення в суспільстві.
Знайте – це саме ви накликаєте на нас усіх біди і горе – отим ниттям. Бо ремствувати і нарікати – гріх.
Наші хлопці гинуть – ваш коронний аргумент.
Ні. Наші хлопці – воюють. Вони не вмирати пішли, а перемагати! Вони воюють, вбивають ворога, знищують його техніку. Гляньте їм в очі – в них немає страху, в них – відвага і віра. Ми маємо пишатися ними, а не проливати соплі. Гидота..
Це я вам кажу – жінка, яка третій рік не знає, що таке радість. Бо навіть найяскравіше сонце світить мені крізь морок втрати.
Я знаю, що воно таке, коли замість живого і теплого – тільки фото..А ви зі своїми соплями – знаєте? Ті, кому реально болить – не ниють напоказ.
І все ж – ми повинні посміхатися. Радіти життю і перемогам. Святкувати День Незалежності – як Різдво і Великдень – якнайурочистіше. Бо сумувати у Різдво – гріх. А у Різдво нашої країни – гріх потрійний. Слава їй, нашій Незалежній, радісній, щасливій Україні!”